Аналітика юриста Харківського антикорупційного центру Володимира Рисенка щодо вироків колаборантам була додана до звіту міжнародної правозахисної організації Human Rights First.
Загалом у звіті йдеться про недосконалість українського законодавства в частині вироків людям, які пішли на співпрацю з російськими окупантами та наведено багато прикладів колабораційної діяльності українців на тимчасово окупованих територіях.
Автор звіту, старший радник Human Rights First Браян Дулі, зокрема, зазначає, що “чіткого визначення колаборації немає, і місцеві активісти стверджують, що закони застосовують з тривожними подвійними стандартами. Подібні дії іноді кваліфікують як колаборація, а іноді – ні”.
Низка законопроєктів, що наразі розглядаються для вирішення цього питання, загалом спрямована на посилення покарань, а не на врахування реалій життя під окупацією.
Громадянська спільнота попереджає, що поточне застосування закону ризикує відчужити тих, хто живе під тривалою окупацією, від української держави, оскільки вони відчуватимуть себе відчуженими, якщо українська влада буде засуджувати їх як колабораціоністів.
У звіті також йдеться про те, що за останні три роки понад 1 000 осіб у Харківській області отримали повідомлення про підозру у державній зраді, колабораціонізмі та розповсюдженні інформації про переміщення українських військових. Зокрема 182 особи підозрюють у державній зраді, 738 — у колабораціонізмі, 61 – в інших видах співпраці, а 39 осіб – у передачі інформації про переміщення українських військових підрозділів.
На сьогоднішній день суди розглянули справи і винесли вироки 382 особам, зокрема 338 — за колабораціонізм, 16 — за державну зраду, і 17 людей отримали вироки за коригування та наведення російського вогню та ракетних атак.
У звіті, зокрема, згадуються вироки за колабораційну діяльність, які проаналізував юрист Харківського антикорупційного центру Влодимир Рисенко у своїй статті “Покарання за злочини проти України під час війни. Що не так із законодавством”.
Володимир Рисенко зазначив, що однією з основних проблем є те, що аналогічні злочини часто кваліфікуються за різними статтями Кримінального кодексу, що передбачає різні покарання. Він зауважив, що іноді обвинувачення перекваліфіковують, і тривалого терміну ув’язнення обвинувачені отримують лише умовний термін або заборону займати посади в державних органах.
Дослідження ХАЦ свідчить, що “одним із найпоширеніших правопорушень є публікація громадянами України в соціальних мережах постів, які виправдовують і підтримують збройну агресію російської федерації проти України. Це кваліфікується слідчими органами довільно, [або] за статтею 436-2 Кримінального кодексу України, або за частиною 1 статті 111-2 Кримінального кодексу України”.
Це важливо, оскільки покарання за цими статтями суттєво різниться. У той час як частина 1 відповідного кодексу передбачає покарання від громадських робіт до двох років або позбавлення волі до трьох років, частина 2 передбачає ув’язнення на строк до п’яти років
У звіті також зазначено: Верховна Рада України наразі розглядає щонайменше 16 законопроєктів, що стосуються колабораціонізму, але більшість з них не пропонують рішень виявлених юристами проблем. Зокрема дев’ять із цих законопроєктів пропонують посилення кримінальної відповідальності за співпрацю з ворогом, проте процес оновлення чинного законодавства перебуває на стадії застою.
Повний звіт організації Human Rights First анлійською.