Ізюм — одне з найбільш постраждалих за повномасштабну війну міст Харківщини. Після деокупації місцева влада оцінювала рівень руйнувань у 75-77%.
Нещодавно архітектори презентували концепцію проєкту Izyum_Recovery, який пропонує адаптувати житловий квартал у центральній частині міста під кліматичні, екологічні та соціальні зміни на прикладі “Кліматичного міського кварталу” та “Французького кварталу” у німецьких містах Есслінген та Тюбінген відповідно.
ХАЦ розповідає, у чому суть проєкту, які перетворення в місті пропонують на перспективу, яка роль громади в реалізації цих ідей і що доречно зробити вже зараз.
Що турбує жителів Ізюма?
Наталія Зацерковна мешкає в будинку на вул. Героїв Чорнобильців, 27 з моменту його будівництва у 1976-му. Її сусідка по будинку Олена Садовниченко проживає тут 27 років. Під час боїв за Ізюм, 10 березня 2022-го, Наталія виїхала з батьками до Хмельницького, водночас Олена залишилася.
“З бабусею глухою, 94 роки, сиділи під домом у підвалі, — згадує Садовниченко, — Взагалі не могли вилізти, вогонь увесь час, кричать: “Поранені, допоможіть хто-небудь!” А ніхто не може вискочити. Неможливо просто вискочити на вірну смерть”.
Наталія повернулася до рідного міста після деокупації, на початку грудня 2022-го. Спочатку мешкала в іншому місці, а з весни 2023-го — у рідній домівці.
“Я так чекала, щоб Ізюм звільнили, — наголошує Зацерковна. — І коли його звільнили, мій син зайшов сюди, я питаю: “Як наш будиночок, стоїть?” Каже: “Стоїть, але я не хочу, щоб ти сюди їхала, бо ти любиш це місто і засмутишся”.
9 березня 2022-го в дах будинку Наталії і Олени поцілив снаряд, вибивши плиту. Ще під час окупації мешканці власноруч накрили дірку, аби хоч якось завадити подальшим руйнуванням. За понад півтора роки, що минули після деокупації, дах у будинку так і не відремонтували, лише відновили вікна. Через це люди не можуть подавати заявки на програму єВідновлення, щоб отримати кошти на ремонт власних квартир.
“У нас порушені комунікації, спуститися до підвалу та подивитися на стан труб — зомліти можна, — бідкається Наталія. — Заходиш [до представників влади]: “Немає коштів”. Зробіть дахи, щоб люди могли через єВідновлення подати заявки на ремонт квартир, бо все в жахливому стані: вода, дощі, все руйнується. Хороший у нас район і місто непогане, але немає керівника, який би вболівав”
Росіяни зруйнували центральну котельню Ізюма. І хоча восени 2023-го в місті встановили десяток модульних котелен, більшість мешканців будинку Наталії і Олени (за винятком тих, хто зробив опалення “кустарно”) вдруге зимували провели без тепла.
У сусідніх будинках — ситуація не краща. Пенсіонерка Зоя Ярова, яка 22 роки мешкає на другому поверсі в будинку на вул. Донця-Захаржевського, 6 та не виїжджала під час окупації, взимку змушена була обігрівати власну оселю газом та електрикою. Цей будинок входить до переліку на відновлення — проте поки лише “на папері”.
“Колись кошторис виділять — а коли, ніхто не знає, — позіхає Ярова. — Було пряме влучання у дах і в стіну. У квартирі жити неможливо: батареї розмерзлися, вікон немає, стіни поцвіли. Я, як і всі, без опалення — включала газ, обігрівач. По 2500-3000 грн за світло [щомісяця] платила. Завезли нам вікна, колись поставлять, откоси ми повинні самі робити. Я йшла на пенсію, в мене все було, а тепер з чим я залишилася? Пенсія — 3900 грн. Як жити далі?”
Внаслідок російської навали в місті також постраждало чимало історичних будівель, зокрема будинок Ізюмської райспоживспілки на вул. Соборній, 31. З 2014-го тут розташовується волонтерський центр. А з початку повномасштабної війни прихисток у тутешньому підвалі знайшли сотні місцевих, постійно проживали 62 мешканці.
“Як тільки вони [росіяни — ХАЦ] перейшли кордон, одна жінка вже з валізами ходила перед входом — мовляв, під час Другої світової пів міста ховалося в цьому підвалі. З неї все й почалося”, — розповідає голова райспоживспілки Андрій Плішань, який із перших днів великої війни мешкає за місцем роботи.
Будівлю звели у 1880 році, вона є пам’яткою архітектури місцевого значення.
“Це єдина в Ізюмі будівля, яка зберегла свій автентичний вигляд, — стверджує Плішань. — І під час Другої світової вона не постраждала”.
У російсько-української війни цій будівлі “пощастило” менше: пошкоджені дах, стіна, вилетіли вікна. Голова райспоживспілки самотужки намагається зберегти пам’ятку, жодної допомоги від місцевої влади не отримав.
“Лише в цей кут було вісім “прильотів”, мабуть, міномети, — каже Андрій. — Рятувальники приїхали — мабуть, завдання було довалити аварійні [будинки], щоб нікого не прибило. Я відстояв цю стінку, підпер її. Ми з чоловіками притулили вікна, щоб туди не дмухав дощ, сніг. У них [представників місцевої влади — ХАЦ] зараз є свої турботи, про цю будівлю взагалі забули. Хоча до [повномасштабної] війни говорили: “Це ж історична пам’ятка, ти там побіли, прибери!”
Водночас у місті відновлюють деякі адмінбудівлі. За фінансової підтримки фундації Олени Зеленської відбудовують Ізюмську центральну міську лікарню (ціни у кошторисах на проведення ремонтних робіт завищували або взагалі приховували). Крім того, за державні кошти відновлюють будівлю міської ради.
У чому філософія і суть проєкту?
Харків’янок Катерину Кублицьку та Анастасію Гулак пов’язує співпраця в архітектурно-будівельній компанії “Портал-21” (Анастасія — її засновниця, Катерина — директорка), а з Ізюмом — низка проєктів.
Зокрема, Анастасія часто бувала в місті проїздом, бо з 2017-го займається відновленням будинків і критичної інфраструктури у східних регіонах України у межах програм GIZ. А Катерина з початком великої війни обстежує місцеві будівлі після “прильотів” та фіксує воєнні злочини. Відтепер разом із командою обидві також працюють над проєктом Izyum_Recovery.
“Узимку 2023 року в Ізюмі я спілкувалася з колегами про те, що настане день, коли міста і безпосередньо Ізюм відновлюватимуть, — згадує Катерина Кублицька. — Місцеві жителі якраз проходили повз і сказали: “Будь ласка, говоріть нам більше про це, нам потрібно знати, що це буде!”
Улітку 2023-го Анастасія брала участь у програмі GIZ у Німеччині “Fit for Partnership with Germany”. Спочатку вона знайшла партнерів у Німеччині, а далі — грантову програму ZMINA:Rebuilding, що ставила на меті саме відновлення та партнерство з європейськими експертами.
“Тож ми з нашими партнерами подали заявку з описом проєкту на цю програму та нас відібрали, — розповідає Анастасія, яка врешті стала кураторкою цього проєкту. — ZMINA:Rebuilding і МВФ “Ізоляція”, а також фонд Maly Berlin зі Словаччини й Trans Europe Halles зі Швеції за підтримки ЄС повірили в цей проєкт і дали нам поштовх, й ми почали розробляти його більш детально”.
Місія Izyum_Recovery — створити для житлового кварталу в центрі Ізюма стійку адаптивну модель. Мається на увазі, що ініціативи в межах проєкту можна буде впроваджувати не лише для Ізюма, але й для інших українських міст, бо їхні проблеми ідентичні (незручні для життя “хрущовки”, відсутність інклюзії, брак укриттів тощо).
“Ми відпрацьовуємо цю модель на одному маленькому кварталі, а потім це вже можна буде використовувати на інших територіях”, — пояснює Гулак.
Також в усі дотичні компоненти проєкту (містобудівельний, архітектурний, економічний, соціальний) інтегрують ідеї “Нового Європейського Баухаузу”. Цю ініціативу у 2020-му представила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, вона є частиною загальної для Європи економічної програми “Європейський Зелений Курс”. Назва походить від відомої школи архітектури Баухауз, яку в 1920-х створив німецький архітектор Вальтер Ґропіус, аби змінити уявлення про те, якими мають бути будинки й середовище та як громада може брати участь у цих метаморфозах.
“Європейський Зелений Курс” — це довгостроковий проєкт, який має на меті створити нові уявлення людей про те, як жити краще та плідно спілкуватися, і як зрештою досягти стабільності та сталого розвитку, — пояснює головна архітекторка компанії “Портал-21”, учасниця проєкту Izyum_Recovery Зоя Панова. — Це не тільки про зміну клімату на краще та впровадження нових технологій і замкненого циклу використання ресурсів: фон дер Ляєн пропонує залучити до цього проєкту не лише екологів, але й архітекторів, художників, митців, які створюватимуть візуально приємне середовище”.
Проєкт Izyum_Recovery охоплює ділянку 8,5 гектарів в межах вулиць Героїв Чорнобильців, Покровської та Донця-Захаржевського.
“Ця частина міста розташована в історичному ареалі і зв’язує минуле, сьогодення та, сподіваємося, майбутнє”, — наголошує Катерина Кублицька.
Більшість житловіх будинків цього кварталу були зведені за радянських часів і не відповідають сучасним нормам. Також тут є громадські будівлі, які були зруйновані або пошкоджені внаслідок обстрілів. Зокрема — знакова будівля на вул. Соборній, 20.
“Колись тут була відома булочна Кулікова, де випікали різноманітні хлібні та кондитерські вироби, — розповідає Анастасія Гулак. — Це був не лише торгівельний заклад, а й центр тяжіння місцевих мешканців. За радянських часів тут також розташовувалася булочна, а на другому поверсі — міська рада. Але потім призначення будівлі повністю змінилося, й перед повномасштабним вторгненням тут розміщувалося управління праці та соцзахисту населення”.
На місці понівеченої будівлі архітектори пропонують збудувати громадський центр (можливо також інтегрувати в його конструкції та структуру частину руїн), який має стати новим місцем тяжіння кварталу. У ньому планують розмістити освітні заклади, що сприятимуть відновленню традиційних для Ізюма ремесел (гончарство, кераміка, художня творчість), обладнати приміщення для воркшопів і веб-студію. А на першому поверсі — облаштувати кафе та відновити кондитерську з пекарнею.
“Наша мета — зробити приємне середовище, яке буде для мешканців “своїм”, — підкреслює Зоя Панова.
Примітно, що у 2023-му великий проєкт із розвитку Ізюма розробило французьке бюро Martin Duplantier Architectes разом із українськими архітекторами під керівництвом Андрія Штендери. Він складається із чотирьох частин: історичний розвиток міста, стратегія 2024-2040, дизайн-код та візія. Зокрема, архітектори пропонують реорганізувати центр міста. Команда проєкту Izyum_Recovery ретельно дослідила цю роботу та загалом рухається в одному напрямку з колегами.
“У своєму проєкті вони надали концепцію розвитку всього міста — зокрема, пропонували зробити [центральну вулицю міста] Соборну пішохідною, — пояснює Панова. — Ми підтримали цю ідею, запропонували мешканцям обговорити її, вони погодилися — й начебто адміністрація не проти”.
Один із важливих напрямків Izyum_Recovery — це безпековий складник. Зокрема, йдеться про будівництво нових укриттів та пристосування існуючих приміщень до потреб захисту мешканців кварталу, а також облаштування в будинках кімнат безпеки. Будівлі та територію при цьому планують зробити більш “дружніми” та інклюзивними.
“Ми пропонуємо створити укриття, які можна буде використовувати під час мирного існування, наприклад, як реабілітаційні центри для людей, які потребують психологічного відновлення, — розповідає Зоя Панова. — Також пропонуємо винести назовні ліфтово-сходові клітини і на місці демонтованих сходів облаштувати загальну кімнату безпеки — як це робиться в Ізраїлі — щоб під час повітряної тривоги цією кімнатою могли користуватися мешканці всіх квартир на поверсі”.
Також у проєкті йдеться про інтегрування у квартал нових технологій та перехід на інші джерела енергопостачання (децентралізовані станції ТЕС, сонячні електростанції). З переходом на ці джерела приміщення підвалів звільняться, у них команда проєкту пропонує облаштувати підземні паркінги.
Як залучити громаду?
Команда Izyum_Recovery прагне залучати до розвитку проєкту якомога більше мешканців кварталу, аби вони брали ініціативу у свої руки: створювали громадські організації, шукали фінансування, працювали з інвесторами та безпосередньо відбудовували свій квартал.
“Основний напрямок проєкту — відбудова в широкому сенсі слова: це стосується не лише будинків, навколишнього середовища, але й самої громади, тому ми називаємо цей проєкт містобудівельно-громадським, — наголошує Анастасія Гулак. — У межах проєкту ми робитимемо освітні події, розповідатимемо про заходи, які необхідно втілювати. Люди можуть і мають впливати на розвиток таких проєктів, а не чекати поштовхів від адміністрації”.
Так само архітектори стимулюватимуть мешканців кварталу брати участь у подіях проєкту. Вже зараз задля аналізу залученості авдиторії влаштували опитування.
“Відповіді були доволі позитивні, — каже Анастасія, — Всі, як один, написали, що мають активну громадську позицію і що треба вже зараз думати про відбудову нашої країни, а не після війни”.
7 травня у Харкові відбулася презентація проєкту. Спочатку захід планували провести безпосередньо в Ізюмі, але через безпекову ситуацію від цієї ідеї довелося відмовитися. Зрештою презентацію транслювали онлайн, а деякі місцеві відвідали подію офлайн та брали активно участь в обговоренні.
“Мешканці підходили до мене: “Будь ласка, знайдіть гроші на першочергові роботи”. Цьогоріч ми хочемо знайти інвестиції саме для ремонту першочергових руйнувань і всього, що потрібно, аби люди змогли повернутися до своїх осель, — наголошує Анастасія. — Основне завдання — створити робочі місця. Якщо не буде роботи, ніхто не житиме [в цьому кварталі], навіть якщо ми відремонтуємо будівлі. Потрібно “завести” економіку цього регіону”.
Загалом ізюмчани позитивно сприйняли ідеї проєкту та покладають на нього великі надії. Вони називають його “казкою”, “мрією” та “утопією”.
“Я все життя прожила в цьому місті і за 30 років жодного разу крану не бачила — тут нічого не робили і до війни, — стверджує Наталія Зацерковна. — Я, як побачила цей проєкт, сказала: “Це казка!” Настя пообіцяла, що в червні поїде з ним до Німеччини та акцентуватиме увагу на наших потребах — даху та комунікаціях”.
Також Наталії сподобалася ідея з відновленням пекарні та пішохідною вулицею.
“Останнім часом тут була піцерія, за мого дитинства — кулінарія, а до кулінарії — пиріжкова, — розповідає вона поруч із понівеченою будівлею. — Вони мають бажання повернутися до витоків, коли тут робили пиріжки, які славилися на все місто. Думаю, це було б доречно. Дуже сподобалося, що наша центральна вулиця буде пішохідною. Поставлять тут кафешки зі столиками, сувенірні лавки”.
Олена Садовниченко та Андрій Плішань також розраховують на відновлення історичної спадщини зі збереженням автентичності.
“Хотілося б, щоб історичні будівлі відновили — не модернізували, а зберегли історичну цінність, — підкреслює Олена. — [Проєкт Izyum_Recovery] зацікавив, бо це наш район, центр міста. Дуже красиво: і будинки, і енергозбереження, і сонячні батареї, і переробка сміття, і велодоріжки, крок в Європу. Погано, що у нас молоді мало і нам, пенсіонерам, доводиться [цим опікуватися]”.
Зараз команда Izyum_Recovery думає над наступними етапами проєкту, зокрема працюватимуть з планами будівель. Всі пропозиції вони обіцяють узгоджувати з місцевими мешканцями у телеграм-каналі.
“Протягом усієї розробки проєкту ми продовжуватимемо спілкування [з місцевими мешканцями], — наголошує Анастасія. — А коли у нас відбуватиметься заходи, будемо їх запрошувати, робити ці події доступними для них. Тобто робитимемо все, що від нас залежить, аби вони могли брати участь.”
Де шукати гроші?
Команда Izyum_Recovery в особі архітектурно-будівельної компанії “Портал-21” підписала меморандум про співпрацю з департаментом містобудування та архітектури Харківської ОВА та Ізюмською міською військовою адміністрацією.
Як зазначив начальник відділу з відновлення та розвитку громад департаменту містобудування та архітектури Геннадій Чекунов, його департамент керує напрямком відповідності державним будівельним нормам та займається координацією між усіма учасниками проєкту.
На питання, чи не спотворить участь місцевої влади первісної концепції проєкту, Анастасія Гулак каже, що загроза може бути, якщо фінансування йтиме саме від місцевої влади, але в іншому випадку “є свої жорсткі правила”.
“Усе це залежитиме від того, хто інвестори, стейкхолдери і як всі ці люди комунікуватимуть, — пояснює Анастасія. — Аби зробити такий проєкт і зробити круто, треба, щоб була добра комунікація між всіма сторонами — інакше такі проєкти не будуть такими, як ми хотіли на початку”.
Проєктанти розраховують знайти інвесторів і стейкхолдерів у Європі, а також сподіваються на підтримку українського бізнесу та небайдужих до подібних проєктів людей, які б могли долучитися до акумуляції коштів. Також вже розпочали співпрацю з німецькими партнерами.
“Цьогоріч проводитимемо декілька заходів: виставку в Тюбінгені, презентацію у Штутгарті, у червні їдемо з цим проєктом на конференцію Ukraine Recovery в Берлін, у вересні плануємо виставку в Харкові”, — наголошує кураторка Izyum_Recovery.
Проєкт планують реалізувати до 2031 року. Аби почати втілювати його хоча б на стадіях першочергових потреб, також планують підключити краудфандінг.
“Відбудова з технологіями, сонячними панелями зараз не зовсім на часі, — пояснює Гулак. — Було б добре зробити першочергові роботи: почистити територію, демонтувати залишки будинків, відремонтувати те, що потрібно негайно. Як на мене, до першочергових [потреб] також входить доступність цих будинків — до таких, можливо, захочуть повернутися не лише люди з Ізюму, а й з інших регіонів”.
Зараз команда Izyum_Recovery розробляє проєктну частину та проводить заходи задля видимості проєкту в України та країнах ЄС. Кошторис складатимуть вже після розробки проєктних рішень — орієнтовно наприкінці вересня.
Дмитро Кузубов
Інші статті:
Десять пересувних котелень для Ізюму: підрядник, вартість 
Відновлення Харківщини: В Ізюмі відремонтували дві багатоповерхівки за 11 мільйонів 35 мільйонів на відновлення Ізюму: які будинки відремонтували 
Відновлення Балаклії: ремонт світлофору віддали фірмі з сумнівною адресою реєстрації 
Проєкт реконструкції лікарні у Ізюмі буде коштувати понад чотири мільйона гривень (Фото візуалізації)