Суд визнав невинним, виправдав та звільнив з-під варти уродженця селища Шевченково, якого обвинувачували у пособництві державі-агресору та якого слідство вважало керівником “народної міліції” окупованого селища. Про це йдеться у вироку Диканівського районного суду Полтавської області від 1 вересня.
Як стало відомо Харківському антикорупційному центру з порталу “Судова влада”, мова йде про В’ячеслава Олександровича Артюхова.
Спочатку Артюхову повідомили про підозру в колабораційній діяльності (ч. 7 ст. 111-1 КК України) заочно в липні минулого року, коли Шевченково було ще окупованим.
Місяць тому справа була перекваліфікована на ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору).
Після перекваліфікації вже не йшла мова про “керівника народної міліції Шевченкового”. Артюхова обвинувачували тепер в тому, що з третьої декади квітня до кінця червня 2022 року він добровільно надавав росіянам адреси проживання учасників АТО, осіб, які негативно налаштовані до окупаційних військ, працівників поліції, а також допомагав облаштовувати блокпости. Крім того. пропонував місцевим мешканцям посередницькі послуги у вирішенні питань із керівництвом окупаційної влади.
“Артюхов, перебуваючи на території смт Шевченкове, з березня по травень 2022 року добровільно погодився на призначення на посаду “керівника народної міліції смт Шевченкове Харківської області”, — йшлося у повідомленні.
Крім цього, тоді в підозрі зазначалося, що з березня по травень минулого року Артюхов у формі збройних сил російської федерації, зі стрілковим озброєнням як “керівник народної міліції” у Шевченковому допомагав російській армії розшукувати поліцейських, які до війни працювали у Куп’янському районному відділі поліції ГУ Нацполіції в Харківській області, аби схилити їх до переходу на бік окупантів.
У цей же період, за даними слідства, Артюхов допоміг окупантам облаштувати фортифікаційні споруди (блокпост) у Шевченковому.
Людина з таким ПІБ із Шевченкового є серед численних співзасновників ТОВ “Сільськогосподарське підприємство “Шевченківське”, а раніше був власником та директором харківського ТОВ “Дакс-Агро”.
За даними судового реєстру, також людина з таким ПІБ працювала в українській міліції. Чоловік дослужився до майора, але в 2011 році його звільнили з правоохоронних органів за перевищення службових повноважень, коли він, будучи напідпитку, влаштував бійку.
За даними аналітичної системи YouControl, у 2016 році Артюхов заснував аграрне підприємство, що проіснувало менше року. У 2018 році він подавав декларацію кандидата на посаду оперуповноваженого ГУНП у Харківській області.
Артюхов був затриманий у Шевченковому 14 вересня 2022 року. При затриманні в нього вилучили службове посвідчення співробітника окупаційної “міліції”. Після отримання підозри чоловік заявив про невинуватість і сказав, що не довіряє показам свідків, адже в нього з ними були конфлікти.
Крім цього, Артюхов тоді заявив, що правоохоронці застосовували до нього незаконні методи ведення досудового слідства, а саме погрози, фізичний та моральний тиск, застосували побої при затриманні та проведенні обшуків за місцем його проживання.
Адвокат Артюхова намагався кілька разів оскаржити запобіжні заходи у вигляді перебування підозрюваного, а потім обвинуваченого, під вартою, а також поставити під сумнів кваліфікацію судді та прокурорів.
Зокрема, захисник обвинуваченого вказував, що “на даний час у країні ставлення громадян до зрадників та колаборантів є нетерпимим, в тому випадку, коли обвинувачений заявляє про свою невинуватість, від судді в справі за звинуваченням за колабораціонізм вимагається ідеальна розсудливість. З огляду на відсутність виправдувальних вироків, винесених суддею, яка є головуючою у справі, немає можливості сподіватись на те, що він буде першим виправданим згаданою суддею”.
Захисник Артюхова заявив клопотання про відвід прокурорів, де однією з причин назвав те, що начебто старший групи прокурорів є колаборантом. Суд відмовив у зв’язку з необгрунтованістю такого клопотання через відсутність доказів.
Подібна лінія захисту Артюхова тривала і в судовому засіданні, на якому Артюхова виправдали.
Прокурор у судовому засіданні просив для Артюхова 12 років позбавлення волі.
Артюхов себе винним не визнав. Заявив, що є патріотом України і завжди діяв лише на користь інтересам України, а його затримання відбулося внаслідок неправдивих звинувачень поліцейських, які в свою чергу є колаборантами. Зазначав, що його невинуватість підтверджена показаннями свідків, а стороною обвинувачення не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження його винуватості.
Крім того Артюхов вказав, що був затриманий без правових підстав 10 вересня минулого року, хоча протокол його затримання складений лише 14 вересня. Також заявив, що під час затримання був побитий працівниками поліції.
Захисник Артюхова наголосив, що у суді було встановлено проукраїнську позицію обвинуваченого, який під час окупації надавав прихисток громадянам, які цього потребували, співав українські пісні, носив українську форму, висловлював своє невдоволення окупантам, внаслідок чого піддавався неодноразовому побиттю.
Після звільнення селища у приміщенні, що займала окупаційна поліція, знайшли “грамоту” від 1 травня 2022 року на імʼя Артюхова, “благодарность” від 16 червня минулого року, трудовий договір без зазначення номера та дати, а також виписку із наказу окупаційної адміністрації від 27 червня 2022 року про розірвання трудового договору.
Було допитано три десятки свідків (сторони обвинувачення та сторони захисту). Місцеві поліцейські дали показання, що Артюхов погрожував їхньому колезі і говорив, що коли зміниться влада, то він убʼє його. Це відбувалось 9 березня минулого року, коли Шевченково ще не було повністю окуповане, тому могло сприйматись таким чином, що Артюхов чекає на прихід окупаційної влади.
Також свідки заявили, що Артюхов разом з сином спілкувались із російськими військовими.
Сам Артюхов пояснював, що з поліціянтом, якому він нібито погрожував, мав неприязні стосунки і той мав причини його обмовити. Він каже, що дійсно погрожував йому розправою, коли прийде нова влада, але мав на увазі українську, оскільки вважав, що поліція уже перейшла на бік окупантів.
Декілька свідків повідомили, що бачили біля двору Артюхова автомобілі з надписом “Z”, а в кафе матері обвинуваченого жили російські військові.
Артюхов спростовував інформацію, що віддав кафе своєї матері російським солдатам для проживання та харчування, оскільки воно було розграбоване і пошкоджене від початку окупації.
Також були показання одного з чоловіків про розмову з сином Артюхова, який повідомляв йому, що треба йти в новостворену поліцію і начебто його батька призначать керівником відділку поліції в окупації. Крім того, свідок вказував, що бачив Артюхова у чорному одязі, схожому на той, що носили поліцейські.
Один із мешканців селища розповів, що Артюхов допомагав йому домовитися з окупантами, щоб вивезти зерно. Також цей мешканець бачив у Артюхова в пральні чорну форму з шевронами російської армії.
Інший місцевий житель стверджував, що обвинувачений здав його російським військовим, які силою витягли його з дому, одягши пакет на голову. У машині він впізнав Артюхова за голосом, адже той крикнув йому “Слава Україні”, на що свідок відповів “Героям слава” і одразу отримав прикладом по голові від росіян. Але водночас чоловік почув, що обвинуваченого також вдарили за ці вигуки, бо він нецензурно лаявся.
Крім цього, у судовому засіданні були показання місцевого мешканця, який вказав, що йому неодноразово телефонував Артюхов і погрожував розібратися з ним після призначення керівником міліції.
За показаннями свідків захисту, Артюхов мав проукраїнську позицію, ходив лише в піксельній українській формі, співав українські пісні, посаду поліцейського в окупаційній владі не займав. Постійно конфліктував з окупантами, за що його було двічі побито. Тобто були повторені слова самого Артюхова.
Також наводились свідчення про те, що Артюхов не здав одного з чоловіків, який служив у ЗСУ, а один із місцевих заявив, що його катуванням змусили працювати в новоствореній окупантами поліції, а про те, що Артюхов також там працював, йому не відомо.
Крім цього, свідки захисту повідомили, що рідний брат Артюхова дійсно працював в окупаційній поліції, але він проживав окремо від Артюхова.
Суд розцінив як припущення показання свідків обвинувачення і вважає, що обвинувачення забезпечується суперечливими і сумнівними доказами, а будь-яких інших об`єктивних доказів вини Артюхова не надано.
Грамоту, “благодарность” і трудовий договір визнали недопустимими доказами через процесуальні порушення. Крім цього, прокурор не довів, що вони видані та підписані саме представниками окупаційної влади.
ХАЦ_Контроль
Інші статті:
Поліція та зрадники: історії правоохоронців, які стали керівниками у фейкових структурах окупантів 
Анонімні канали, спікери та наративи: як працює російська пропаганда на Харківщині 
Фігурант розслідування ХАЦ, який співпрацює з окупантами, отримав заочно підозру від прокуратури 
Став відомий вирок секретарці Шевченківської селищної ради, про співпрацю якої з російськими окупантами першим повідомив ХАЦ 
Хто допомагає російським окупантам на Харківщині. Частина 1