Паспорт країни-агресора під час повномасштабної війни став своєрідною “чорною міткою”, наявність якої може означати потенційну роботу власника на ворога. Особливо якщо йдеться про російське громадянство, знайдене в українських посадовців або депутатів, адже їхня схильність до агресора може загрожувати національній безпеці. Дев’ять місяців великої війни з росіянами вже показали, що таких прикладів в Україні, на жаль чимало. Ми вже бачили докази наявності російських паспортів і у відомого київського судді, і у колишнього народного депутата, і у заступника голови Харківської облради. Останній в цьому списку дивує найбільше, адже саме Харків та Харківська область з лютого чи не найбільше страждають від агресії ворога, причетність до якого за таких умов виглядає абсурдно.
Втім, випадки ці непоодинокі. Російське громадянство і російський бізнес ми знайшли також і в ексдепутата Харківської облради Олександра Губіна. Цікаво, що ні те, ні інше не заважало йому отримувати гроші і з українського бюджету.
Бізнес-зв’язки Губіна
Олександр Губін, прийшовши в Харківську облраду з бізнесу, був депутатом протягом аж десяти років – спочатку від провладної тоді “Партії регіонів”, а з 2015 по 2020 роки вже від “Опозиційного блоку”. Сферою інтересів Губіна як бізнесмена був транспорт – маршрутні таксі, міжміські перевезення і автосалони, тож і партнер у ексдепутата виявився відповідний – ще один депутат, але вже міської ради, і незмінний вже котру каденцію очільник комісії з питань транспорту, зв’язку та екології Ігор Аріх.
Бізнес харків’ян не обмежувався виключно Харковом. У 2011-му Аріх в Криму зареєстрував компанію “Престиж Авто Крим”, яка після анексії півострова “переїхала” до Харкова і змінила назву на “Престиж Авто Сіті”, а у співзасновниках з’явився Олександр Губін. При цьому в анексованому Криму ця ж фірма отримала наступницю – однойменну “Престиж Авто Крым”. Нині власниками фірми значаться дружина Губіна Ірина та Ігор Аріх, раніше ж серед співвласників значився і сам Олександр Губін.
Робота ця, схоже, доволі успішна – лише за 2021 рік ця фірма сплатила до російського бюджету понад мільйон рублів податків.
Провали у декларації
У 2016 році в Україні почав працювати реєстр електронних декларацій, і з 2017-го всі статки посадовців стали публічними. Тоді і виявилося, що в деклараціях обох депутатів кримська компанія чомусь синхронно “загубилася”. Губін також чомусь вирішив не вказувати жодної російської компанії, де в той момент фігурувала його дружина.
Так, депутат тоді не показав частку дружини у ТОВ «Элит Автомоторс», директором якої в той час був і він сам, “забув” про фірми «Рустранс-Сервис» і «Диана», а також про ще одну компанію (окрім «Престиж Авто Крым») з реєстрацією в анексованому Криму вже за російськими законами – «Престиж Автомоторс». Не згадував Губін у декларації і про доходи за межами України.
Тоді юристи “Харківського антикорупційного центру” звернулися до НАЗК, яке б мало провести повну перевірку декларації депутата, а юристи Bihus.Info – до НАБУ, які мали б зайнятися історією про декларування завідомо недостовірної інформації. Закінчилася ця історія тоді нічим, адже навіть просто для того, щоб НАБУ просто відкрило провадження, знадобилося втручання суддів одного з київських райсудів, а у НАЗК ж тоді заявили, що не змогли ідентифікувати Ірину Губіну як дружину суб’єкта декларування. Остання теза особливо здивувала, адже дані з реєстрів юридичних осіб в принципі ніколи не містять інформації про родинні зв’язки, “ідентифіковувати” варто було б самостійно, отримавши додаткові дані вже з інших реєстрів. Втім, НАЗК чомусь вирішило цим не займатись.
Тож вже у 2017 році Губіна розширила свій бізнес у Криму, ставши власницею зареєстрованої у Москві фірми «Югагроинвест», яка, у свою чергу, отримала частки в інших компаніях – “Агроторговый дом “Крымтеплица”, “Крымтеплица” та “Крымагроинвест”, які займаються постачанням продуктів з території анексованого Криму до росії. Губін тим часом продовжив “забувати” про бізнес дружини в своїх деклараціях.
На місцевих виборах 2020-го Губін балотувався вже від ОПЗЖ, але в раду не потрапив. Втім, депутаткою стала його донька Анастасія, яка обралася до Харківської міськради також від “Опозиційної платформи – За Життя”.
Російський паспорт
Ще до проведення вже згаданих місцевих виборів 2020-го Губін ”заходить” в фірму “Югагроинвест” в якості співзасновника, ставши партнером власної дружини. Саме цей факт дав нам можливість стверджувати, що ексдепутат, як і його дружина, має російський паспорт – це тепер відображено прямо в російському реєстрі юридичних осіб.
“Югагроинвест”, у свою чергу, тепер володіє ще однією, четвертою компанією – до вже згаданих вище «Агроторговый дом “Крымтеплица”, “Крымтеплица” та “Крымагроинвест”, де партнерами Губіних є також родина ексдепутата Верховної Ради Криму Олександра Васильєва, який після анексії став членом “єдиної росії” і якого нещодавно суд заочно засудив до 12 років позбавлення волі за державну зраду, додалася фірма “Автопрестиж”. Остання була зареєстрована у 2021 році у Анапі і в подальшому “вписана” засновником ще однієї компанії – “Престиж Автомоторс”. Адреса реєстрації останньої співпадає з адресою фірми Губіних “Престиж Авто Крым” і тут нині зараз працює автосалон Haval – це китайський автомобільний бренд, який є підрозділом компанії Great Wall Motors.
На фоні настільки бурхливого розвитку саме російського бізнесу, можна було б припустити, що Губіни до України відношення більше не мають. Втім, це не так.
Харківський бізнес
Бізнес родини продовжує працювати в Харкові. Зокрема, ним займається старша донька Губіних, Марина, яка, щоправда, позиціонує себе в соціальних мережах як таргетолог, але не як власниця бізнесу.
Так, її можна знайти в одразу трьох компаніях: “Еліт Автомоторс”( в 2017-2018 роках вона встигла засвітитися як директор однойменної фірми у Білгороді), “АБ Системс Груп” та “Ізюмське АТП”, яке до повномасштабного вторгнення мало понад 50 одиниць автотранспорту. Крім комерційних маршрутів, підприємство заробляло й на державних підрядах – лише за два перших місяці 2022 року вони встигли укласти контрактів на суму понад 300 тисяч гривень. Наприклад, нині деокупована Кун’євська сільська рада перерахувала фірмі Губіної гроші за послуги надані ще взимку.
Дружина Губіна є засновником приватного підприємства “Схід Транс-лідер”. Автобуси підприємства до повномасштабного вторгнення активно їздили Харковом. Крім того, ця фірма надавала транспорт у користування ПП “Транс-Сервіс”, яке записане на самого Губіна і де працює під керівництвом батька друга донька Анастасія, яка паралельно є членом депутатської комісії транспорту та зв’язку. “Транс-сервіс” продовжує активно працювати на території Харківської області. У 2021 році фірма отримала понад мільйон гривень за перевезення пільговиків від Мереф’янської міськради, отримувала гроші і від обласної інфекційної лікарні. Вже під час повномасштабного вторгнення с “Транс-сервіс” знову уклала угоду Мереф’янська міськрада, але згодом її розірвала.
Під час підготовки тексту ми намагалися отримати коментар Олександра Губіна і протягом кількох днів нам вдалося на його мобільний телефон додзвонитися аж двічі. Втім, обидва рази відповіла дівчина, яка підтвердила, що номер справді належить Губіну, але говорити зараз він не може. На третій день телефон вже був поза зоною досяжності.
Замість висновку
Логіка окремих бізнесменів, яка полягає в тому, що заробляти необхідно там, де це можливо і там, де прибуток буде максимальним, загалом зрозуміла. Але працювати на ворога, сплачуючи йому податки, отримуючи від нього громадянство і паралельно продовжувати робити бізнес в Україні – це вже не про бізнес, це про національні інтерес та безпеку. Особливо, якщо ми говоримо про один з найбільш постраждалих від росіян регіонів, який вже частково пережив окупацію, під час якої “ставки” росіяни робили саме на зрадників з числа місцевих.
Нам вже давно час провести не вибіркові, а ретельні перевірки, аби унеможливити такі кейси і карати за них. Бо виглядають вони дуже огидно, особливо на тлі намагань усього цивілізованого світу дистанціюватися від російського бізнесу.
Павло Новик
Автор цієї статті є учасником програми Interlink Academy Fellowship, що фінансується урядом Німеччини