Ізюме, ти як? Як містяни бачать відновлення, що поставили на паузу

Це місто на Харківщині після деокупації згадували в одному ряду з Бучею та Маріуполем. Росіяни будь-що хотіли захопити його і майже місяць брали в облогу: Ізюм мав для них стратегічне значення. Місто було і лишається ключами від Донбасу.


Місто не здали у перші дні повномасштабної війни, Збройні Сили України утримували його до кінця березня 2022 року. Доля жителів Ізюму була страшною: багато хто не встиг евакуюватися та ховався у підвалах будинків, коли місто нищили з артилерії та авіації. Російська армія не могла швидко захопити його, тому окупанти скидала КАБи на усі будівлі, де ховалися мирні мешканці та могли перебувати Сили Оборони. Місто перетворили на руїни і місце масової загибелі людей. Проте облога скінчилася, коли купантів до міста завів місцевий депутат-зрадник Анатолій Фомічевський: він показав росіянам дорогу у південну частину міста через колишній цегельний завод. Росіяни здичавіло убивали людей і під час окупації. За офіційною інформацією, в Ізюмі загинули щонайменше 1000 мирних жителів.

10 вересня 2022 року над Ізюмом знову підняли український прапор. Цей момент союзники України тоді назвали переломним у російсько-українській війні. Ізюм був знищений на 70%: зруйновані школи та медколедж, дитсадки, мости, залізничний вокзал і суд, відділ поліції, військкомат, адміністративні будівлі, магазини, спортцентр, заводи. Постраждали або знищені численні приватні та багатоквартирні будинки. Світлини зруйнованих Ізюму та села Кам`янка неподалік, де не лишилося жодного уцілілого будинку, облетіли світові медіа. Не було жодної агенції, яка би не побувала на горі Кременець та поруч із легендарними половецькими бабами. Така увага до Ізюму давала надію на те, що про місто не забудуть і буде воля на його відновлення. За прикладом звільнених від рф і зруйнованих Бучі, Ірпеня та інших міст на Київщині. 

Проте сталося не так як гадалося: кількість згадок про Ізюм почала зменшуватися у 2023 році, а у 24-му місто стало осередком гучного скандалу: імовірно, уперше в Україні тут вручили підозру чиновникам за розкрадання коштів на відбудові за програмою єВідновлення.

Що відомо про відбудову?

У 2022 році офіційно повідомлялося, що у місті зруйновані 80% будинків (як приватних, так і багатоповерхівок). Тоді ж стало відомо, що почалась і нібито завершена розробка концепції відновлення Ізюма. Першочергово у Харківській обласній військовій адміністрації обіцяли відновити дев’ять будинків, що постраждали не дуже сильно та кілька шкіл. Потім обіцяли перейти до більш пошкоджених багатоповерхівок. Люди, які виїхали до інших міст України або за кордон, сподівались повернутись у відремонтовані будинки. Нагадаємо, до повномасштабного вторгнення в Ізюмі жили близько 50 000 людей, у 2022-му – у два з половиною рази менше.

Рівно за рік після деокупації міста, 15 вересня 2023 року, на сайті ХОВА з’являється повідомлення про затвердження проєкту та концепції відновлення.

“Вже затверджено проєкт та концепцію відновлення міста Ізюм. Ми маємо 2 локації – на одній реалізуємо 9 проєктів відновлення багатоповерхівок, на іншій – 6. Ми застосовуємо комплексний підхід, щоб відновлювати кварталами, районами”, – сказав тоді очільник ХОВА Синєгубов. 

У травні 2024 року відбулась презентаця громадського проєкту “Ізюм_відновлення”. Це містобудівельно-громадський проєкт із відновлення постраждалого міста, кураторами якого є Анастасія Гулак, Катерина Кублицька, Зоя Панова. ХАЦ розповідав про цю ідею з відновлення одного (!) житлового кварталу у центральній частині міста на прикладі “Кліматичного міського кварталу” та “Французького кварталу” у німецьких містах Есслінген та Тюбінген відповідно. Проте це не відновлення у класичному вигляді від ідеї до реалізації. Бо команда Izyum_Recovery прагне залучати до розвитку проєкту мешканців кварталу та шукає гроші в Європі, а також сподівається на підтримку українського бізнесу та небайдужих до подібних проєктів людей.

Відновлення: як його бачать люди

З моменту деокупації Ізюма пройшло понад два роки. У місті дійсно є квартал, де відновлюють одразу кілька будинків. Вони показово красиві, дещо нагадують новітню забудову у Харкові. Проте місцеві жителі кажуть, що це “показуха”, оскільки переважна більшість будинків залишається пошкодженою: десь досі не закриті вікна, десь не зробили навіть дах та місця загального користування, а значить люди не можуть подаватися на єВідновлення та повертатися їм немає куди. Ба більше! Чиновники досі не можуть назвати адреси будинків, які будуть зносити. Кажуть, тривають експертизи. Не йдуть на користь відновленню Ізюма напружені стосунки між Харківською обласною військовою адміністрацією та Ізюмською МВА. Ще влітку у медіапросторі з`явилася інформація, що керівник місцевої адміністрацію піде за власним бажанням у відставку, проте Валерій Марченко спростував цю інформацію. На щорічній пресконференції за підсумками минулого року голова ХОВА Олег Синєгубов уже без натяків повідомив, що Марченка звільнять: начебто Офіс Президента це погодив і триває погодження нової кандидатури. Про це Синєгубов сказав 26 грудня, але документи вочевидь десь “зависли”.

У місті, де ми побували наприкінці 2024 року, подекуди тривають ремонтні роботи, а оздоблювальні матеріали, наприклад шпаклівка, лежать просто неба на вулиці – чи то грошей багато, чи то будматеріалів у підрядника. За ці понад два роки у місті демонтували один будинок.

Інші, найбільш пошкоджені росіянами, справляють гнітюче враження. А от Ізюмська міська рада – як нова копієчка. Її відремонтували дуже швидко, на відміну від будинків, і це дуже обурює людей, які не можуть повернутися до власних квартир, бо у міському бюджеті немає коштів на ремонт даху.

Люди, які лишаються у місті, у переважній більшості пенсійного віку. Вони мріють, аби молодь і діти поверталися і переживають: якщо маховик відбудови не розкрутиться найближчим часом, це означатиме втрату людей середнього віку. Більшість із них буде інтегруватися там, де вимушено лишається майже три роки.

Перед поїздкою до міста ХАЦ замовив соціологічне опитування в агенції  UkrSocStandart. Респондентами стали жителі Ізюма, які вимушено виїхали з міста у 2022 році. Вони розповіли, що найбільше після деокупації їхнього міста їх вразив вигляд знищеного будинку на вулиці Пам`яті, де під завалами загинули понад 50 людей. Також дуже сильно бентежать школи та дитсадок, лікарня і заводи, міська бібліотека та гора Крем’янець. 

Поки що не всі з опитаних упевнені у тому, що повернуться до Ізюма. За даними дослідження, основним мотивом для повернення респондентів є родинні зв’язки: в Ізюмі залишаються рідні та друзі. Додатковою мотивацією для повернення в місто є бажання докласти власних зусиль до його відновлення.

“Я планую після реабілітації повністю переїхати в Харків і вивчитися в університеті Будівництва та архітектури (ХНУБА). Поки наша країна стоїть на паузі, я думаю все ж таки, що будівництво буде мати своє місце. Тому думаю, що місто Ізюм, воно не буде останнє в черзі і я би туди повернувся, якщо би воно мало якусь би перспективу, бо в мене там родина, я би туди повернувся”, – сказав Дмитро.

Усі мешканці в один голос говорять: щоб повернути життя в місто, потрібно відновлювати житло. Це допоможе повернути якщо не усіх, хто виїхав, то хоча б переважну частину вимушених переселенців.

“Я мешканка міста Ізюм і хочу попросити допомогти нашому місту. Це місто-герой, бо в нас проходили страшні бойові дії. Хотілося б, щоб нам допомогли відновити місто. Хотілося б, щоб зробили житло для людей, бо люди розкидані по Україні. Хотілося б, щоб відбудували наш Приладобудівний завод, який нас годував, школи, дитсадки. Хотілося б, щоб були дороги, бо є такі вулиці, де не можна проїхати, викликати швидку неможливо. У нас і до війни не вистачало доріг. У нас був Оптико-механійчний завод, молокозавод – ми залишились без нічого. І люди б допомогли. Кожен хоче повернутися до життя, яке було порушено. Красу, яку наводять зараз на вулицях, це не потрібно. Краще всі зусилля спрямувати на лікарню, квартири, щоб ми не їздили до Харкова на рентген, УЗД. Треба усі сили на відновлення будинків, підприємства. Молоді немає, ми одні залишились, пенсіонери”, – розказала нам на вулиці місцева мешканка Галина Хацкевич.

Лариса Григорівна Ковтун переймається тим, що влада звітує про якесь відновлення, проте люди його не бачать. Вона просить не займатися “марафетом”, а справді ремонтувати знищене росіянами. Причому чим довше це відкладатиметься, тим менше шансів в Ізюма на відновлення, бо місто – то є люди.

“Спершу треба відновити лікарну, школу і житло. Розбиті будинки – страшне. Зате вони відзвітували, що багато зробили, а будинків як не було, так і немає. Не дуже добре нам тут зараз. Раніше ми жили, нам усього вистачало. Я не можу навіть сказати, що не потрібно робити. Нам би треба укриття. У нас їх тут взагалі не було. Ми сиділи, коли нас бомбили, у підвалі. А у сусідньому будинку підвал не витримав, загинули понад 50 людей. Слава богу, наш будинок витримав. А де бомбосховища? Немає їх. Ще треба будинки і тепло у них. Це перш за все. Добре, що нам хоч ковдри дали. Замотаємось із дідом, і тепло нам. Усі школи зруйновані у нас, а відновлювати не хочуть. Це ж гроші потрібні”, – каже пенсіонерка.

Люди літнього віку просять міську владу не витрачати намарно гроші на фонтани. Це точно не поверне людей з інших міст та країн. Корупційні ризики після життя в Європі у своєму рідному місті вони точно не терпітимуть.

“Мають відновити житло, бо людям немає куди повертатися. Після цього підприємства, щоб люди могли працювати. Гуманітарка йде, але ті, у кого все розбито, повернутися не можуть. Навіть вікна досі не всі встановлені, у деяких будинках досі немає опалення. Щось робиться. Але фонтани – то вже занадто, бо на фоні фонтану будинок спалений… Фарбують двері під’їздів, що майже не постраждали, а от знищені не чіпають. У Дніпрі наші рідні живуть – це дуже дорого”, – розповіла Тетяна Степанівна Коваленко.

Усі наші респонденти (як опитані онлайн, так і ті, які зустрілися на вулиці) упевнені, що люди повертатимуться, коли буде робота і безпека. Але так, як раніше, не буде: люди бояться імовірності другої окупації.

“Взагалі те, що пережило місто і в момент окупації, момент того, як заходили російські війська, я вважаю, що повторно допустити ні в якому разі не можна. Це вже такий урок, як я кажу, я думаю всі знають, що місто на той час тоді захищати було практично нікому і нічим. Тому, все це треба взяти до уваги, і вже повинен бути той захист, який ні в якому разі не дозволить повторити цей жах”, – каже Юлія.

Усі опитані просять думати не тільки про бомбосховища, а і про фізичний захист міста: фортифікації, постійна присутність військового гарнізону та озброєння для нього. Також людей хвилюють захист системами ППО, профільна організація, що відповідала б за евакуацію та створення резервних запасів води, харчування та ліків.

Відновлення: чого хоче влада

Під час приїзду в Ізюм ми хотіли поспілкуватися із представником міської військової адміністрації, аби зрозуміти їхні пріоритети і співставність їх з думкою місцевих жителів. Секретар Ізюмської міськради Костянтин Петров повідомив, що створення стратегії розвитку громади триває. Місто з початку повномасштабного вторгнення дуже сильно втратило фінансово і самотужки мало чого може зробити. Тому у міськраді все ще сподіваються на допомогу інвесторів. Точних термінів і переліку об’єктів, які точно мають відновити, немає.

“На думку нашої команди, у першу чергу треба відбудовувати житлову інфраструктуру, щоб люди могли повертатися до громади. Ми пів року були під окупацією. Активне повернення людей було у 2022-2023 роках, потім темпи знизились. Наступне – інфраструктура: дороги, комунікації, ми над цим працюємо. Завдяки адміністрації і міжнародним донорам. Бо самотужки наш бюджет не потягне, це великі фінансові втрати. Водо- і теплопостачання уже відновили. Наступне – відновлення і будівництво, створення нових виробництв. У нас залишається бюджетоутворююче підприємство, завод. Покладаємо надію, що підприємсво буде відновлено. Зараз відбувається процес створення стратегії розвитку Ізюмської громади. Зараз на стадії ідей. Це створення малих і середніх підприємств, наприклад з переробки ягід, овочів, із сировини сільгоспвиробників – консерви рибні, деревообробка та легка промисловість. Невеличкі підприємства були б корисні для нашої громади. Ну й інфраструктура, пов’язана з освітою та спортом. Нам не вистачало підприємств, що давали б робочі місця і продукцію”, – розповів Петров.

Що стосується відновлення житла, у міськраді кажуть: скоро стане відомо, які будинки не можна відновити. Їх знесуть. Але що далі – невідомо. Точно щось будуть зносити і з переліку знищеної нежитлової забудови, проте і тут повного переліку немає.

“Є два великі будинки, визнані непридатними для проживання, буде відбуватися демонтаж. Зараз на інструментальній експертизі ще близько 16 багатоквартирних будинків, результату поки немає. Можливо, є нежитлові  об’єкти, що зазнали великих руйнувань, які немає сенсу відновлювати. Пам’ятки хотілося б відбудувати, наприклад будівля ліцею №4. Ій було 140 років, будівля пережила і Першу світові, і Другу світову війну і не мала таких руйнувань, як після російського вторгнення. Можливо, це буде вже не ліцей. Але будівлю є бажання відбудувати. Принаймні є будівлі, які вже не будуть потрібні. Усім відомо, що потр бомбосховища, соціальні й освітні об’єкти, система сповіщення. Буде житло і підприємства – люди будуть повертатися. Ми відчуваємо дефіцит робочої сили у місті. Не вистачає навіть двірників, некваліфікованих працівників”, – каже Петров.

Заради чого це все?

Поки що місцеві жителі і влада думають про відновлення власного міста начебто нарізно. За нашими спостереженнями, загальні тенденції співпадають, а от методі реалізації, пріоритетність – то вже інша справа. Ще нам видалося, що очільники Ізюмської МВА ніби не комунікують з місцевими жителями: про це нам натякали кілька респондентів, що їх “не чують”.

Тому за підсумками соцдослідження та опитування ХАЦ на вулицях Ізюма наша команда сформує пропозиції до Ізюмської МВА щодо пріоритетності відновлення об`єктів у місті. Звісно, це не дороговказ. Проте нам видається, що думка містян має значення, адже Ізюм – це його люди.

Як проводилось соціологічне дослідження

Дослідження було проведено онлайн у період із 3 по 28 жовтня 2024 року серед мешканців міста Ізюм або прилеглих до нього населених пунктів, які були мешканцями міста станом на 24 лютого 2022 року. 

Головна мета дослідження – за допомогою фокусованого групового інтерв’ю виявити бачення цільової аудиторії відносно відновлення міста Ізюм. 

#хац_альтернатива