У Харкові розпочалася толока з порятунку історичної будівлі на проспекті Героїв Харкова, 45. Це пам’ятка архітектури, колишнє реальне училище, зараз — корпус Державного біотехнологічного університету.
6 березня 2022-го внаслідок російського удару по майдану Героїв Небесної Сотні ця будівля вперше постраждала й втратила скління. Пізніше, 29 липня того ж року, окупанти поцілили ракетою безпосередньо в її тильну частину, завдавши значних руйнувань.
Із того часу автентичні уламки залишалися просто на землі поруч із понівеченою спорудою, упереміш зі сміттям. Проте крига скресла: “Платформа урбаністичного розвитку” ініціювала розбір завалів. У майбутньому відсортовані матеріали планують використати під час відновлення цієї пам’ятки.
ХАЦ відвідав толоку та розповідає, як харків’яни спільними зусиллями витягають й сортують автентичну цеглу, що мотивує їх виходити працювати у мороз та які перспективи відбудувати пам’ятку.
Проєкт зі збереження Харкова
“Рукавчики кому ще? Є гумові, вони холодні, але не промокають, тим, хто інтенсивно працюватиме, допоможуть”, — звертається до присутніх архітектор і голова “Платформи урбаністичного розвитку” Віктор Дворніков.
Він — організатор толоки з порятунку історичної будівлі на пр. Героїв Харкова, 45, пошкодженої російськими обстрілами. Морозним суботнім ранком біля споруди збираються учасники. Станом на 10:30 їх вже близько 15, поступово підходять ще. Присутні збираються навколо організатора. Віктор дякує всім за те, що знайшли час і можливість долучитися, та починає інструктаж. Спершу мотивує:
“Ми починаємо — як би це пафосно не звучало — масштабний проєкт зі збереження Харкова, бо його історія, мабуть, має навіть більше значення, ніж фізичні об’єкти. У подальшому збереження цих крихт дозволить зберегти нашу історію, автентичність, унікальність. Це класний приклад для всієї України, бо, на жаль, подібних проєктів, коли зруйновані об’єкти в цивілізований спосіб сортуються і зберігаються, у нас немає. Ми показуємо приклад навіть не стільки Україні, скільки світу, наскільки дбайливо можемо цим займатися”.
Поки організатор пояснює суть заходу, позаду лунає гул — до будівлі під’їжджає трактор. Він забезпечує учасникам прохід до зони завалів, а також готує майданчик, куди можна складати цеглу звідти.
“Ми зараз поділимося на невеличкі підгрупи та намагатимемося витяги з завалів вцілілу цеглу, — продовжує Віктор. — Цегла ціла представляє найбільший інтерес. Трапляється цегла фігурна — з карнизів, декоративних елементів, що була виготовлена за індивідуальним замовленням 150 років тому й також є важливим елементом, який можна буде використати при відновленні. Виймаємо цеглу та складаємо в одну купу. У понеділок приїдуть піддони й вже розкладатимемо її на зберігання”.
Віктор пояснює, що через пошкодження об’єкт створює певні ризики і загрози. Наголошує, що працювати треба дуже обережно та переходить безпосередньо до техніки безпеки:
“Внаслідок вибухової хвилі, коли стався обвал цієї стіни спортивної зали й актової зали над ним, в частині, що залишилася, йде сильна тріщина, й так само вона йде між першим і другим поверхами. Ця конструкція стабільна, але все ж представляє загрозу. Те саме стосуються і простінків — там також є численні тріщини, тому наше з вами перебування безпосередньо під цими конструкціями не бажане.
Фрагмент даху, що висить, також стабільний — після обвалу тривалий час майже половина даху висіла в повітрі й навіть під впливом вітру та снігу не обвалилася, торік провели її контрольований обвал. Ці конструкції зараз лежать всередині. Тому знаємо, що будівля не створює високої загрози, але пересуваємося там обережно.
Уважно дивимося під ноги. Вибухових предметів тут немає, бо крім ДСНС працювали військові, усували наслідки обвалів і все виявили. Але трапляються балки, цвяхи та інше, [тож пильнуємо], щоб не не ушкодити ноги. Також дивіться, щоб не послизнутися, не впасти, не травмуватися. І ще техніка працює, не стійте за нею”.
На початок заходу температура повітря на вулиці сягає позначки у -6°С. Тож організатор також застережує учасників від переохолодження:
“Намагаємося рухатися — це корисно для загальної справи, й щоб не замерзнути. Як тільки відчуваєте, що переохолоджується, є приміщення вахтера, туди можна піти зігрітися, буде гарячий чай”.
Автентична цегла для відновлення
Будівля на пр. Героїв Харкова, 45 була зведена у 1877 році в стилі еклектики з елементами неоготики за проєктом архітектора Кирила Толкунова, надалі до неї прибудували домову церкву та гімнастичну залу. Спершу тут розміщувалося перше реальне училище.
“На відміну від гімназій, які були орієнтовані на “класичну” освіту учнів у розрахунку на їх подальшу освіту в університеті, Реальне училище повинне було навчати вихованців прикладним дисциплінам, а також готувати охочих до вступу в інженерні заклади вищої освіти, — йдеться в історичній довідці.
Училище мало підготовчий, шість основних та додатковий сьомий класи. Перші чотири основні класи давали можливість продовжувати подальшу освіту в юнкерському училищі, п’ятий та шостий класи готували до середніх профільованих навчальних закладів
Усередині корпус спланований просторо та зручно. Добре освітлені приміщення пристосовані для різних навчальних та виховних цілей”.
У наші дні будівля слугувала корпусом Державного біотехнологічного університету (до об’єднання — Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Василенка). До пандемії, кажуть у виші, тут навчалося 250-300 студентів. Будівля є пам’яткою архітектури й визначним об’єктом культурної спадщини Харкова.
“Цегла з цієї будівлі та дерев’яні конструкції перекриттів автентичні, дах значною мірою — також, — пояснює Віктор цінність цього об’єкту. — Під накриттям з нової дошки там зробили нове риштування [тимчасова конструкція, що забезпечує доступ до висотних частин об’єктів для проведення будівельних та монтажних робіт — ХАЦ], а всі несучі конструкції були рідні. Вікна металопластикові стоять, хоча на частині будівлі на третьому поверсі були рідні дерев’яні. Вони значно пошкоджені вибуховою хвилею, і я не впевнений, що їх всі можна відновити, але деякі можна було б зберегти і в якості шаблонів потім використати для відновлення”.
Саме цегла, каже Віктор Дворніков, становить найбільшу кількість матеріалу, який можна буде використати повторно, вже під час відновлення будівлі. Її виготовили близько 150 років тому в Харкові, спеціально під це будівництво, й це надає їй додаткову цінність. Відтак учасники толоки мають тут справу не лише з будівельним матеріалом, а з історичними артефактами.
Одне за одним присутні вишукуються у “живий ланцюг” та передають з ями нагору цеглу, там її складають у кілька купок. Дехто оббиває цеглини молотком, щоб очистити від ґрунту і бруду.
“Зараз за результатами нашої роботи ми відокремлюємо цінну автентичну цеглу, — пояснює Віктор механізм. — Тут складаються окремо цілі цеглини й окремо — половинки і четвертинки, що можуть слугувати для забутовки [заповнення муруванням між внутрішнім і зовнішнім шарами стіни або пазухами склепіння, що складався з каменів (буту), щебеня й битої цегли — ХАЦ] стін при будівництві.
Цегла, яку використовували при будівництві 150 років тому, досі зберігає свою цілісність, значно міцніша за сучасну. Там є окремі ділянки, де трапляється сучасна цегла — це була прибудова пізньорадянського часу — вона просто в крихту перетворюється. А ця цегла, коли зараз по ній б’ють молотком, залишається цілою.
Окремо сортуємо цеглу, що має фасонні елементи — це різноманітні оздоблювальні елементи фасадів, які були на карнізах і навколо вікон, тобто їх робили спеціальним замовленням. Я наразі нарахував близько 10 видів лише з того, що ми змогли швидко знайти. Але якщо ми підніматимемося далі, думаю, таких різновидів буде більше 20”.
На одній із учасниць “живого ланцюга” — Анжелі Бучковській — спецівка “Харківгазу”.
“Брат віддав, вона тепла і зручна”, — посміхається дівчина.
Анжела закінчила Харківський національний аграрний університет імені В.В. Докучаєва, працює лаборанткою. У заходах “Платформи урбаністичного розвитку” бере участь не вперше.
“Я з цими людьми навесні вже прибирала набережну біля вул. Конторської, бо живу поруч і зацікавлена, щоб біля мене набережна була чистою, — каже вона. — А тут [сьогодні], бо мені дуже подобається Харків, його старовинні будівлі, в мене душа болить за стан старої [забудови], що вона загалом занедбана, а тут є можливість долучитися до великої справи. Тому я вважаю, це крута ініціатива. Поки що сортуємо цеглу. А в подальшому маю надію, що цей корпус повністю відбудують”.
Крім того, Анжела сподівається, що і її альма-матер, також пошкоджену російськими обстрілами, врешті відновлять.
“Я маю надію, що якщо тут допоможу, черга дійде колись і до Докучаєва, — посміхається вона й додає: — Взагалі харків’яни дуже люблять своє місто, тому, якщо є можливість зробити його ще краще або допомогти йому, завжди приєднаються до цього руху”.
Проте найбільше Анжела турбується за будівлю, що насамперед була пошкоджена не війною, а байдужістю — “зелений будинок” на Полтавському шляху, 1, повз яку проходить щодня.
“У мене є мрія там побувати, але я бачу, в якому вона стані, і в мене дуже за це болить — я вважаю, [у її стані винна] халатність, — наголошує Анжела. — Щоразу я йду повз якоїсь крутої будівлі в центрі міста, бачу, що вона занедбана й думаю: “Це ж класні офіси або квартири”. Мені здається, таких будівель дуже багато і немає, кому за ними слідкувати, тому так відбувається”.
Ком’юніті оперативного порятунку
Порятунок будівлі колишнього реального училища — пілотний проєкт “Платформи урбаністичного розвитку”. Саме цю споруду, пояснює Віктор, обрали через те, що уламки залишилися на її території недоторканими, а умови сприяють роботі.
Віктор Дворніков сподівається створити ком’юніті харків’ян, які хочуть відновлювати Харків. Фото: Сергій Козлов/KHARKIV Today.
“На цеглу не дуже впливає [те, що лежить тут два роки], бо вона вже 150 років простояла під атмосферними опадами, — каже Віктор. — А ось дерев’яні конструкції — якби ця робота розпочалася рік тому, дійсно були б у кращому стані. Але я зараз не беруся оцінювати, бо туди поки немає можливості потрапити”.
Загалом початок робіт на цьому об’єкті, вважає Віктор, пов’язаний з кількома факторами:
“По-перше, потроху змінюється відношення муніципалітета — я відчуваю, що є усвідомлення серед його представників у необхідності збереження історичної забудови Харкова. По-друге, ми зараз реалізуємо цей проєкт, в межах якого маємо підтримку для організації цих робіт. По-третє, ми домовилися з університетом, і в нас також є сприяння з їхнього боку”.
Будівля на пр. Героїв Харкова, 45 перебуває на балансі ДБТУ. Виш підписав із “Платформою урбаністичного розвитку” меморандум про співпрацю.
“В університеті планували ці роботи на літо наступного року, тобто вони самі рухалися в цьому напрямку, — пояснює Віктор. — Ми мали доступ і сприяння до обстеження інших їхніх об’єктів: на вул. Різдвяній, 19, де був прямий “приліт”, корпус на вул. Мироносицькій й [корпуси] на Малій Данилівці. Це все — визначні пам’ятки”.
У біотехнологічному університеті наголошують, що після “прильоту” неодноразово організовували суботники на території, зокрема, закрили контур та вікна корпусу. Водночас щодо розбору завалів покладалися на будівельну компанію, яка в майбутньому відновлюватиме її. Співпраці з урбаністами, які зрушили цей процес, у ДБТУ радіють.
“У “Платформи урбаністичного розвитку” це пілотний проєкт, і ми надали їм змогу, щоб вони почали його й далі вже працювали у всьому місті, — каже ректор біотехнологічного університету Андрій Кудряшов. — Спільними зусиллями вони допомагають розрізнити уламки нашої будівлі і прилеглих, в які теж були влучання”.
Ця ділянка, наголошує Віктор Дворніков, цікава ще якраз тим, що є позитивним кейсом із зберігання автентичних матеріалів — не лише цієї будівлі, але й кількох інших історичних споруд, пошкоджених внаслідок російських обстрілів. До початку робіт архітектор зміг ідентифікувати, де “рідні” фрагменти цієї будівлі, а де — сусідніх.
“Протягом 2023-го сюди звозили фрагменти пошкоджених історичних будівель, що розташовані поруч, — каже Віктор. — Зокрема, це комплекс будівель поштової управи на Поштовому провулку, 2. Там зруйновано чи напівзруйновано близько чотирьох історичних об’єктів. Це також класно, що не [викинули] на смітник, а [склали сюди[ на збереження. Серед цього є велика кількість цінних решток, але це інші об’єкти, й, можливо, наш наступний етап роботи наступного року”.
Проте найважливіше, наголошує архітектор, що на заклик взяти участь у розборі уламків відгукнулися понад 100 людей, які готові фізично працювати задля збереження пам’ятки навіть за таких погодних умов. Тож ця толока — ще і про формування ком’юніті й напрацювання людьми, які досі не стикалися з подібною роботою, необхідних навичок:
“Нам важливо сформувати групи людей, які, по-перше, поширюватимуть ці цінності. А по-друге, в разі необхідності — наприклад, екстреної ситуації в іншому місці — зможуть оперативно прийти та допомогти так само зробити це: поки комунальні служби прибиратимуть там сміття, відокремлять цінне від нецінного”.
Не лише зберегти, а й відновити
Влітку при Харківській міськраді створили першу в Україні робочу групу оперативного реагування на пошкодження об’єктів культурної спадщини. ХАЦ лобіював її створення.
За сприянням цієї групи в Харкові організували спеціальний майданчик для зберігання автентичних уламків пошкоджених будівель. Він призначений для тих об’єктів, де неможливо зберігати фрагменти безпосередньо на їхній території. У випадку ДБТУ така можливість є.
“Ми зараз компактно розмістимо тут [уламки], щоб потім, коли почнуться роботи з відновлення, їх було зручно брати й використовувати. Ми накриємо цю цеглу, вона на піддонах зберігатиметься тут просто неба”, — розповідає Віктор Дворніков.
За день толоки, каже архітектор, учасники змогли відібрати близько чотирьох кубометрів — як цілу, так і половинки — з десятків кубометрів завалів.
“Я сподіваюся, що нашими силами ми зможемо перебрати всю завалену частину [будівлі], — прогнозує Віктор. — Я ставлю собі задачу, щоб ми хоча б цю цеглу відокремили від сміття, бо зараз воно все впереміш з іншими уламками, з ґрунтом.
Ми сьогодні максимально зробили підготовчі заходи, вже сюди можна дістатися нормально. Під балками небезпечно працювати, там все ж треба виконати попередні стабілізаційні роботи. Дах хоч і тримається — все одно це ризик і це неправильно, щоб там працювали непідготовлені люди. З понеділка [16 грудня — ХАЦ] ми дамо [учасникам] каски і спецодяг, щоб можна було заходити трошки далі”.
Зараз, наголошує Андрій Кудряшов, вже є проєктно-кошторисна документація щодо першочергових консерваційних робіт та ремонту внутрішнього оздоблення будівлі. В подальшому на них оголосять тендер й визначать підрядника.
“Думаю, після нашої перемоги шукатимемо джерела фінансування, щоб найскоріше відновити цю пам’ятку архітектури”, — резюмує ректор ДБТУ.
Загалом толока з сортування автентичних уламків цієї будівлі триватиме близько двох тижнів. Усі охочі можуть долучитися до заходу в зручний для себе день, заповнивши Google-форму. Організатори забезпечать усім необхідним для роботи, гарячим чаєм і смаколиками, місцем для обігріву, а також компенсують час.
На 2025 рік “Платформа урбаністичного розвитку” запланувала аналогічні роботи ще на одній пошкодженій пам’ятці. На якій — оголосять згодом.
Дмитро Кузубов, фотографії автора
Інші статті:
Світ обіцяв, але не відновив. Як зруйнований росіянами музей Сковороди два з половиною роки чекає на консервацію 
Там, де Йогансен переграв Маяковського. Які секрети зберігає будівля спілки письменників у Харкові, пошкоджена росіянами 
Пошрамований Майдан. Як документували пошкодження площі Героїв Небесної Сотні 
У Харкові створили робочу група з аудиту пошкоджених пам’яток культури 
Зафіксувати, зберегти та покарати. “Платформа урбаністичного розвитку” і ХАЦ починають проєкт порятунку пошкодженої спадщини у Харківській області