Зранку 25 листопада росіяни вкотре поцілили по історичному центру Харкова. Цього разу — ракетою С-400.
Внаслідок удару були поранені 25 людей, постраждала 41 будівля, зокрема — низка історичних та кілька пам’яток архітектури. Серед них — будинок на вулиці Чернишевській, у якому розміщується Харківська обласна організація Національної спілки письменників України.
З літературою ця локація пов’язана вже 90 років. Протягом цього періоду тут бували і працювали визначні харківські літератори — від Миколи Хвильового і Майка Йогансена до Сергія Жадана.
У межах спільного проєкту “Платформи урбаністичного розвитку” та ХАЦ щодо фіксації руйнувань культурної спадщини Харківщини внаслідок російських обстрілів архітектори відвідали будівлю та задокументували її пошкодження.
У подальшому цю інформацію використовуватимуть для подачі позову проти країни-агресорки щодо пошкодження культурної спадщини.
Від Хвильового до Жадана
Двоповерховий будинок на вул. Чернишевській, 59 зведений на початку ХХ століття у стилі модерн за проєктом архітектора Олександра Гінзбурга, є пам’яткою архітектури та містобудування й однією з прикрас історичного центру Харкова.
Місцевий письменницький осередок, каже Анатолій Стожук, який з 2012-го є головою Харківської обласної організації Національної спілки письменників України (НСПУ), розташовується тут із 1934 року. З тих пір призначення будівлі не змінювалося.
Навіть під час Другої світової війни, зауважує Стожук, тут збиралися літератори. Тож окрім архітектурної цінності, будівля має також культурне та ідеологічне значення.
“Через ці стіни пройшли кілька поколінь українських письменників — тут творилася і зароджувалася українська література 1930-1970-х і до наших днів. — наголошує Стожук. — Це як клуб письменників — тут збиралися, обгорювали щось, презентували книжки, проводили збори”.
У розпал сталінського терору будівля стала одним із опосередкованих центрів репресій проти української інтелігенції у Харкові.
“У 1930-х тут збиралися партійні активісти, — розповідає голова Харківської обласної організації НСПУ. — Безпосередньо вироки [письменникам не висували], але шельмували — звинувачували у націоналізмі, по суті, віддавали під розстріл”.
На фасаді будівлі — меморіальні дошки на честь трьох українських літераторів, які в різні роки працювали тут й так чи інакше постраждали через радянську владу: Володимира Свідзинського у 1941 році, за різними версіями, розстріляли або спалили живцем, Василь Мисик та Степан Сапеляк пройшли через радянські табори.
У різні часи обласна організація письменників видавала у цих стінах журнали: “Червоний шлях”, “Літературний журнал”, “Прапор” (у 1991-му його перейменували на “Березіль”), альманах “Харків” тощо. У наш час тут також розміщувалися офіси партійних організацій.
З плином часу внутрішнє оздоблення будівлі зазнало змін. При цьому за останнє десятиліття, каже Анатолій Стожук, капітальних ремонтів тут не проводили. В інтер’єрах збереглося приблизно 50% автентичного внутрішнього оздоблення — насамперед на першому поверсі, кажуть учасники експедиційної команди, які обстежили будівлю після обстрілу:
“Перший поверх переважно зберіг історичне оздоблення стін, стель, підлоги. Однак на другому поверсі переважну більшість приміщень ремонтували — після Другої світової війни або вже в часи Незалежності. Проте в кількох залах, що виходять на східний фасад — у бік вул. Чернишевської — збереглася ліпнина і каміни”.
Чимало автентичних предметів інтер’єру також мають історії, пов’язані з визначними харківськими літераторами — зокрема, діячами Розстріляного Відродження. Наприклад, один із камінів розпалював Микола Хвильовий, а за більярдним столом, який також зберігся, Майк Йогансен грав проти Володимира Маяковського. І виграв.
“Майк Йогансен обіграв Маяковського на цьому більярдному столі, що той привіз у Харків, — розповідає менеджерка з маркетингу видавництва Vivat Анна Золотарьова. — Грали “на пролаз”, себто той, хто програв, мав пролізти на животі під столом. Почитати про це можна у “Розповіді про неспокій” Юрія Смолича. До речі, у 2010-х саме цей факт став основою проведення у Харкові більярдного турніру в межах Йогансенfest”.
У будівлі спілки письменників неодноразово бував Сергій Жадан. Після обстрілу він зазначив у соцмережах, що росіяни традиційно відзвітували про враження “військового об’єкту”, а “усвідомлення того, що ворог не гратиме чесно — теж частина цієї війни”. А також згадав, що вперше потрапив до цієї будівлі ще наприкінці 80-х:
“За ці тридцять із чимось років встиг звикнути до нашої спілки і встиг про неї трішки забути. А ось зараз, коли трапляється проїздити містом, постійно чіпляюсь поглядом за зруйновані шматки старої забудови, за розбиті будинки, за знищені пам’ятки архітектури, згадуючи, скільки всього особистого, свого з цими будинками пов’язано, скільки за всім цим стоїть приватної пам’яті.
Ця війна, безперечно, ведеться не лише за майбутнє — росіяни звично й традиційно для себе знищують нашу пам’ять, нашу приватність, нашу історію. Пам’ять наша, звісно, травмована та поруйнована. Проте вона далі наповнена силою і гіркуватим харківським повітрям. Ось як цей будинок із забитими вікнами”.
Під час повномасштабної війни в будівлі майже нічого не відбувалося, за винятком кількох презентацій книг.
“Потрібно закрити дах”
Близько 8:30 ранку 25 листопада в землю у дворі у п’ятьох-шістьох метрах від будівлі спілки письменників влучила російська ракета С-400. На щастя, всередині нікого не було, Анатолій Стожук у цей час їхав на роботу.
“Удар нанесли незрозуміло з яких міркувань — ані цивільних, ані тим паче військових у нашому будинку не було і немає. В нашому районі немає ані військових частин, ані техніки”, — каже голова Харківської обласної організації НСПУ.
Цей район не вперше страждає через російські обстріли, проте новий “приліт” завдав будівлі найбільшої шкоди. Анатолій Стожук розповідає, що внаслідок вибуху “знищено або напівзнищено практично все, що було в будівлі”: автентичні вікна і двері, стеля і дах, меблі і книги. Перебувати тут тепер неможливо: система опалення пошкоджена, освітлення працює лише частково, є проблеми з водопостачанням.
Експедиційна команда понад годину інспектує два поверхи будівлі, що постраждали через дію вибухової хвилі. Зокрема, внаслідок вибуху зі споруди “винесло” понад 30 вікон й утворилися тріщини на фасаді. Протягом 25-26 листопада, каже голова Харківської обласної організації НСПУ, комунальники забили вікна ДСП.
Проте масштаб руйнувань всередині виявляється куди більшим, аніж зовні. Найбільше, кажуть архітектори, постраждала західна частина будівлі, поруч із епіцентром вибуху. А другий поверх отримав трохи більші пошкодження, ніж перший.
“Зокрема, виникли серйозні структурі пошкодження по всій західній частині будівлі — обвал штукатурки, тріщини у стінах, деформації перекриттів, — перелічують у експедиційній команді.
Значною мірою пошкоджено автентичне внутрішнє оздоблення: столярні вироби, двері, сходи, огорожі сходів, оздоблення стін і стель, автентична ліпнина. Відновлення цих елементів потребуватиме значних ресурсів, кваліфікованих фахівців і розробки проєкту реставрації.
Також на першому поверсі внаслідок дії вибухової хвилі відбулася деформація підлоги. Вибухова хвиля “зайшла” у підвал і спричинила підняття дерев’яного перекриття над ним — внаслідок цього у центральній залі пошкоджений паркет”.
Проте найбільш “болючим” для будівлі є руйнування даху: він, зазначають архітектори, обвалився на площі приблизно у 20-30 квадратних метрів, а решта отримала значні деформації.
“Очевидно, цей дах підняло вибуховою хвилею, — наголошують учасники проєкту. — Внаслідок цього розійшлися і листи обшивки, і кроквяна система [конструкція, що є основою даху — ХАЦ] пошкоджена в тій частині, де вона не зруйнована. Тобто дах потрібно ремонтувати повністю, а не лише в цьому фрагменті, де він відсутній”.
Будівля перебуває в державній власності. У 1999 році тодішній президент Леонід Кучма своїм указом передав її у довічне користування Національній спілці письменників України. Відповідальність за стан об’єкту несе балансоутримувач.
“Відновлення вимагає великих коштів і часу, — вважає Анатолій Стожук. — Думаю, до кінця війни тут ніхто нічого не робитиме — ані місто, ані держава зараз не мають на це спроможності. Потрібно законсервувати [будівлю], закрити дах, а решта все витримає, вистоїть”.
Напередодні зими, зазначають архітектори, відновлення даху для цієї будівлі є
вкрай важливим, бо інакше руйнування можуть набути ще більшого масштабу.
“Першочергові дії — ремонт покрівлі — все ж має ініціювати балансоутримувач, — наголошують в експедиційній команді. — Якщо не зробити це прямо зараз, будуть дуже серйозні наслідки. Якщо туди потрапить волога, буде масштабне знищення внутрішнього оздоблення, а також прогресування цих конструктивних деформацій”.
3 грудня депутатка Харківської міськради Ірина Гончарова-Багалій відзвітувала в Facebook, що під час сесії міськради передала міському голові Ігорю Терехову звернення Національної спілки письменників з проханням зробити на понівеченому будинку тимчасову покрівлю. А той “пообіцяв зробити і дав протокольне доручення [своєму заступнику, директору департамента ЖКГ Олексію] Топчію”.
***
У межах спільного проєкту “Платформи урбаністичного розвитку” та ХАЦ юристи подаватимуть заяву про пошкодження цієї будівлі внаслідок дій країни-агресорки.
“Ми маємо ситуацію не з руйнацією будівлі від вітхості або від неякісного управління, а наслідки кримінального злочину проти неї. Тому, звісно, відповідальність лежить на агресорі, — пояснюють у команді.
По-перше, це є порушенням законів і звичаїв війни. Ми бачимо цілеспрямованість атаки, там не було жодних військових цілей. Це звичайна житлова і адміністративна забудова, поруч розташований ЦНАП Київського району, куди приходять цивільні особи. Також ми не бачили там слідів перебування якоїсь військової техніки. Відтак, це має всі ознаки неправомірного використання військової сили.
По-друге, внаслідок цієї атаки пошкоджена культурна спадщина, тобто злочин має ознаки саме дій проти культурної спадщини. У цьому районі постраждала не одна будівля, в епіцентрі було п’ять-шість пам’яток архітектури. Тож використання військової сили за таких обставин не має жодного виправдовування”.
Дмитро Кузубов, фото автора
Інші статті:
Пошрамований Майдан. Як документували пошкодження площі Героїв Небесної Сотні 
Світ обіцяв, але не відновив. Як зруйнований росіянами музей Сковороди два з половиною роки чекає на консервацію 
Зафіксувати, зберегти та покарати. “Платформа урбаністичного розвитку” і ХАЦ починають проєкт порятунку пошкодженої спадщини у Харківській області 
СБУ оголосила підозри двом росіянам, які знущались з українських військовополонених неподалік Вовчанська 
Демонтаж знищеного російською ракетою будинку культури у Чугуєві коштуватиме понад сім мільйонів гривень