Після вдалого контрнаступу ЗСУ і звільнення Харківщини суспільно важливо на майбутнє зафіксувати людей, які співпрацювали з представниками держави-агресора та допомагали будувати систему освіти за стандартами Російської Федерації на окупованих територіях області. Через історії людей ми покажемо, як Росія впроваджувала “рускій мір” у школах, і яка доля спіткала тих громадян України, які допомагали їм це робити. Ми сфокусувалися, головно, на аналізі судового реєстру й інших відкритих даних, аби з’ясувати, які вироки отримали освітяни, що пішли на співпрацю з окупантами, а після звільнення Харківщини – все ж залишилися на території України. Також у статті ми розкажемо й про тих освітян, які, попри страх і тиск, подекуди героїчно, залишилися вірними своїй країні.
Хроніка окупації
Перші декілька тижнів з початку повномасштабного російського вторгнення в Україну питання шкільної освіти були не в фокусі окупантів. В середині березня Міністерство освіти та науки запустило для школярів відеоуроки. Паралельно з цим на Харківщині, де безпекова ситуація дозволяла, розпочалось онлайн-навчання. Заклади освіти, які опинилися в окупації, теж намагалися побудувати навчальний процес в онлайн-форматі та завершити навчальний рік 2021-2022.
Російська окупаційна влада на школи особливо не звертала уваги аж до червня. Після завершення навчального року керівників закладів освіти в окупації почали збирати так звані профільні районні відділи, які пішли на співпрацю з представниками держави-агресора. На захоплених Росією територіях стартував освітній процес за стандартами РФ – з навчанням російською мовою.
Тоді ж розпочався процес вилучення українських книг і підручників з вивчення мови, літератури та історії. Замість них завозили російську літературу. Вчителів звільняли. А тих, хто погодився працювати під Росією, приймали на роботу заново. Також окупанти ліквідовували українські заклади освіти і створювали на їхній базі нові, за своїми стандартами. Випускникам 9 та 11 класів спершу видавали квазіатестати та свідоцтва так званої “военной гражданской администрации Харьковской области” за російськими зразками, а пізніше – й самі російські атестати.
Фото з процесу вручення свідоцтва про російську акредитацію школи №1 в Куп’янську – телеграм-канал X.Z.
Фото “екскурсії” в школі №1 Куп’янська для представників міністерства освіти Росії – ютуб-канал “X.Z.”
З міністерства освіти РФ тоді приїжджали чиновники різного рівня та проводили з освітянами-колаборантами робочі наради.
Фото подібної “наради” – телеграм-канал X.Z.
Фото так званої “конференції вчителів” – телеграм-канал X.Z.
Ще одне фото так званої “конференції вчителів” – телеграм-канал X.Z.
А в серпні вчителі з Куп’янського, Ізюмського районів з’їздили на так звану “перекваліфікацію”, “підвищення кваліфікації” до Курська та Бєлгорода Російської Федерації. Деякі з них, після поїздки були дуже задоволені та відзначали свої враження словами: “супер”, “гарний настрій”, “дуже позитивно”.
Фото однієї з вчительок, яка їздила на так звану “перекваліфікацію” до РФ – ютуб-канал “X.Z.”
Фото ще однієї з вчительок, яка їздила на так звану “перекваліфікацію” до РФ – ютуб-канал “X.Z.”
Не тільки вчителів відправляли до РФ. На так званий “відпочинок” до Краснодарського краю Російської Федерації та до “Артеку” в окупований Крим вивозили і дітей, учнів місцевих шкіл. Варто зазначити, що після вдалого контрнаступу ЗСУ у вересні, багато батьків, які відправляли своїх дітей на “відпочинок” до держави-агресора, не могли забрати їх звідти по два-три місяці.
Також дітей старших класів (15-17 років) відправляли в російське місто Ярославль в так званий “навчальний табір”, де їм “допомагали краще зрозуміти”, що відбувається навколо. Відповідальною за цю поїздку, судячи з відео пропагандистів, була Валерія Пісоцька, спеціалістка відділу освіти так званої Куп’янської ВЦА. Людина з таким ПІБом раніше працювала практичним психологом у Кругляківській школі Курилівської ОТГ Куп’янського району.
Фото Пісоцької – ютуб-канал “X.Z.”
Ті директори та вчителі, які не погодились співпрацювати з представниками держави-агресора замінювались місцевими бажаючими, далеко не завжди з сфери освіти.
Наприкінці серпня минулого року стало відомо, що Володимир Путін доручив своєму уряду виплатити по 10 тисяч рублів батькам школярів на захоплених частинах Херсонської, Запорізької та Харківської областей України, а також у – так званих “народних республіках”. Умовою отримання виплати було навчання дитини за російськими програмами.
Окупанти тоді вказували, що російська мова у школах має стати основною. Її планували викладати п’ять годин на тиждень. Українську мову хотіли залишити як факультатив – дві години на тиждень. Предмет “Захист України” припиняв би своє існування, а на заміну предмету “Історія України” впроваджували би “Історію Російської Федерації”.
1 вересня 2022 року окупанти навіть встигли в деяких школах провести лінійки, де грав гімн держави-агресора і здіймали російський прапор.
Шкіл, де пролунав перший дзвоник на лад РФ, на окупованій частині Харківщини було небагато. Окупаційні посадовці пояснили це тим, що не встигають акредитувати навчальні заклади. Та за цим формулюванням ховалося кілька фактів: не у всіх школах було кому викладати – частина педагогів відмовилися від співпраці з окупаційною владою. Та й не завжди було кого вчити: багато дітей або виїхали, або шукали змогу дистанційно долучитися до українських шкіл.
Керівництво районних відділів освіти при окупаційній владі
Балаклія.
Суд визнав винною так звану “начальницю відділу освіти Балаклійського територіального управління Ізюмського району” Олену Ярмоленко та призначив їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, без конфіскації майна. Апеляція вирок підтримала.
Фото – vseosvita.ua
Як вказано на порталі vseosvita.ua, людина з таким ПІБом раніше значилася як працівниця Балаклійської загальноосвітньої школи №6. Також за даними порталу YouControl, Ярмоленко входить до співзасновників об’єднаної первинної профспілкової організації відділу освіти Балаклійської міськради.
Крім цього, Ярмоленко в 2015 році, як методист з відділу освіти Балаклійської районної державної адміністрації, входила до складу експертів робочої групи Міністерства освіти і науки України щодо проведення експертизи електронних версій оригінал-макетів підручників для учнів 4 класу з предмету “Англійська мова” в загальноосвітніх навчальних закладів.
Як встановило слідство, Ярмоленко з червня по 8 вересня здійснювала керівництво діяльністю місцевого “відділу освіти”, брала участь в нарадах керівників відділів окупаційної влади, проводила колективні наради, на яких повідомляла підлеглим їй директорам навчальних закладів Балаклійської та Савинської ОТГ, що навчальний процес буде здійснюватись виключно на російській мові та за освітніми стандартами держави-агресора.
Крім того, «начальниця» видавала накази про прийняття директорів шкіл на роботу та модерувала процес направлення вчителів до м. Курськ Російської Федерації для проходження так званої “перепідготовки” за стандартами та програмами РФ.
Ярмоленко надавала вказівки підлеглим їй директорам навчальних закладів вилучати з бібліотек українську літературу та державну українську символіку.
Були і вказівки підлеглим директорам навчальних закладів щодо відновлення оцінок учнів 9-х, 11-х класів на підставі чого мали бути видані свідоцтва про здобуття освіти на російській мові та з грифом РФ.
В судовому засіданні Ярмоленко вину свою визнала повністю. Також додала, що 24 лютого 2022 року вона з сім’єю переїхала в с. Борщивка, де мешкає її матір та знаходилися там до травня місяця. Станом на 24 лютого вона працювала консультантом в центрі професійного розвитку педагогічних працівників у відділі освіти Балаклійської міської ради.
В травні 2022 року вони повернулися до місця свого мешкання в м. Балаклію, оскільки почалося мародерство. 23 червня до них підійшли військові і запитали, хто вони такі, та де мешкають. При цьому сказали, що з освітян залишилась лише вона одна, і що їй необхідно працювати. Після чого, їй повідомили, що в понеділок вона має прийти о 9 ранку на нараду в “адміністрацію”. За словами Ярмоленко, вона погодилася, бо по-іншому вчинити не могла, оскільки перед нею стояли військові зі зброєю, а вона одна з дитиною, з неповнолітнім сином. За словами Ярмоленко, вона мала на меті зберегти свою родину. 16 червня вона написала заяву на звільнення, а виїхати з окупації не могла, бо її брат не транспортабельний і матір пенсіонерка. Вони вирішили залишитися всією родиною разом, навіть в окупації. В подальшому Ярмоленко прийшла до “адміністрації” на нараду. Гауляйтер Балаклії Юрій Шевченко сказав їй, що вона буде начальником відділу освіти. І вона погодилася.
Куп’янськ.
В лютому 2023 року прокуратура також повідомила про підозру Тетяні Книш (раніше була очільником відділу освіти Петропавлівської сільської ОТГ Куп’янського району), яка допомагала окупантам впроваджувати освіту за стандартами РФ та організовувала виїзд вчителів до країни-агресора (Бєлгород, Курськ) для проходження так званої “перекваліфікації” та “переатестації”.
Фото Тетяни Книш
Книш перебуває з початку лютого 2023 року під вартою, без права внесення застави. Жінку підозрюють у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 111-1, ч. 3 ст. 111-1 КК України.
Входила до складу делегації освітян Куп’янщини, які поїхали в червні минулого року до т.з. “Міністерства освіти ЛНР” за російськими наративами, зокрема, вони тоді отримали екземпляри розробленої у т.з. “ЛНР” програми дошкільної освіти. На зустрічі освітяни-колаборанти обговорили включення для дошкільників пропагандистських розділів “Мое отечество” та “Правовое воспитание”.
На фото Книш разом з іншими працівницями сфери освіти, які поїхали за вказівками до так званої “лнр”
За даними слідства та з тексту ухвали суду, під час окупації Куп’янська Книш вирішила співпрацювати з представниками збройних сил Російської Федерації та добровільно обійняла посаду «заместителя начальника» у так званому «Отделе образования ВГА Купянского района Харьковской области».
Жінка проводила наради з колективом, погоджувала найм нових співробітників у відділ, визначала розмір їх заробітної плати та підписувала відповідні документи.
Книш в судовому засіданні під час обрання запобіжного заходу заявила, що погодилась на співпрацю з представниками держави-агресора та зайняти “посаду” у незаконному органі лише через погрози життю її дитині.
На початку 2023 року Книш звернулася до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати з Петропавлівської сільської військової адміністрації Куп`янського району, але суд відмовив у видачі цього судового наказу.
Дворічна.
Відділ освіти, молоді та спорту Дворічанської селищної ради на момент вторгнення росіян очолювала Наталія Коваль. Як зазначають директори закладів освіти Дворічанської громади, в червні минулого року саме вона їздила на “нараду”, яку проводили окупанти в Куп’янську щодо подальших планів у сфері освіти. Вона ж переконувала директорів закладів освіти, що “треба працювати далі та вчити дітей, а на війну не звертати увагу”.
На фото Наталія Коваль справа – телеграм-канал “Дворічна – Іван Чорний”
Як зазначають освітяни Дворічанської громади, пізніше росіяни замінили Коваль, яка пішла працювати в Дворічанський ліцей, і призначили керівником так званого “відділу освіти” – Людмилу Оганесян, головного спеціаліста відділу освіти, молоді та спорту Дворічанської селищної ради.
Фото Оганесян – https://evocation.info/
Оганесян нещодавно було заочно повідомлено про підозру в колабораційній діяльності (ч.2 ст.111-1 КК України) за добровільне зайняття посади “виконуючої обов’язки головного спеціаліста відділу освіти військової цивільної адміністрації Куп’янського району”.
В травні 2023 року відділ освіти, молоді та спорту Дворічанської селищної ради очолила Ксенія Чернятіна, колишня вчителька української мови та літератури Колодязненської школи, яка не співпрацювала з окупантами та швидко звільнилась. Наталія Коваль же була помічена дворічанами восени 2022 року у Харкові в черзі за українською гуманітарною допомогою.
Виїхали з України після вдалого контрнаступу ЗСУ та отримали заочно підозри в колабораційній діяльності начальник відділу освіти Куп’янської міськради Роман Долгін (зараз на території РФ займає так звану посаду “начальника управління освіти військової цивільної адміністрації Харківської області”), “начальник управління освіти” в окупованому Ізюмі Юлія Бабаївська, начальник відділу освіти Вовчанської міської ради Віра Сорокова, «начальник отдела образования» в окупаційній адміністрації Борової Віта Василець. Пішла на співпрацю з росіянам, судячи з підозри одному з директорів, і керівник відділу освіти Великобурлуцького району Тетяна Ченцева.
Крім Ярмоленко з Балаклії, більше поки ніхто з керівників районних відділів освіти при окупаційній владі вироків суду не отримав.
Директори закладів освіти.
“Депортація в Україну”
Село Яковенкове Ізюмського району, що розташоване поблизу Балаклії. Тут під час окупації російські стандарти освіти впроваджувала так звана «директорка» школи Ольга Гляненко. Крім колабораційної діяльності, вона проводила процес вилучення українських книжок. Після звільнення Харківщини жінка вирішила залишитися на території України, і за свої дії вже отримала 1,5 роки тюрми.
Гляненко суд також позбавив права обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування та у сфері освіти строком на 10 років.
Слідство встановило, що Гляненко наприкінці липня 2022 року стала так званою «директоркою» школи. В перший день своїх обов’язків «директорка» повідомила вчителям, батькам та учням про впровадження у навчальному закладі стандартів освіти РФ з викладанням предметів російською. Гляненко встигла з іншими працівниками місцевої школи вилучити підручники з української мови та літератури, а також – українську символіку.
В соцмережі потрапив так званий “акт” від 18 серпня минулого року за підписом Ольги Гляненко про вилучення з місцевої школи літератури – як голови комісії. Такі акти були не тільки в Балаклійській громаді, але і в Куп’янську, Дворічній, Вільхуватці, Великому Бурлуку, Вовчанську.
Фото акту – телеграм-канал “ХХ”
Загалом вилучили в архів більше тисячі книжок українською мовою, а також 37 одиниць української символіки та 26 плакатів, стендів.
Допитана в судовому засіданні Гляненко вину визнала повністю та підтвердила обставини, які лягли в основу обвинувачення, а в скоєному – розкаялася.
Законною директоркою Яковенківської гімназії була та є Тетяна Товстокора, з якою ми поспілкувалися телефоном. Тетяну викрали російські окупанти – за те, що відмовилася від співпраці та переведення школи на російську програму. А також – щоб послабити її вплив у селі на інших вчителів та працівників гімназії, аби ті все ж погодились співпрацювати.
За словами Товстокори, в Яковенківській гімназії після початку російського повномасштабного вторгнення, з березня по травень минулого року, навчання не відбувалось.
“На початку липня до мене прийшли представники держави-агресора і пропонували роботу, працювати в них “директором”. Почали казати, що треба ремонт в школі невеликий зробити, двері, вікна вставити, починати готуватись до російських програм навчання, підручники треба завозити. На що я їм одразу сказала, що працювати на них не буду”, – пригадує Товстокора.
Директорка каже, що вчителі не перейшли на бік окупанта, займались з дітьми, які залишились, за українськими програмами підпільно, на лавочках, в своїх будинках.
Освітянка так згадує період окупації: “Вони запустили за своїми стандартами школу 1 серпня, набрали штат, працівники – не вчителі, завгосп. Почали прибирати, ремонтували двері. “Нова директорка” мені в той час каже: “Вы вообще видели, что тут происходило, вы тут были вообще?”. На що я їй відповіла: “Чиї срали – ті і прибирали”.
На співпрацю з вчителів та технічних працівників в гімназії ніхто не пішов, каже Тетяна: “Як поводитися, коли ти все життя працювала в освіті, вчила дітей української мови, а тут прийдеш в кокошнику й скажеш: “Здравствуйтє дєті, вот я прішла?”.
Про Гляненко, яку окупанти поставили “директоркою”, Товстокора знає лише, що вона не місцева і в гімназії раніше не працювала: “Вона десь років п’ять тому приїхала з Донбасу до нас у село”.
Ось що жінка розповідає про своє викрадення: “17 серпня до мене знову прийшли додому двоє озброєних чоловіків, питали, чому я не приходжу до гімназії, чому мені не подобається режим, який прийшов. Вони попросили проїхати з ними, поспілкуватись у відділі освіти, в Балаклії. Але вони мене обманули – і привезли в камеру, яка була у балаклійському відділі поліції. Там було два тапчани й два матраци, вкриті дитячими ковдрами. Я була четвертою жінкою у камері. Вода була лише у перший день”.
Після трьох днів за ґратами без допитів Тетяну з кількома іншими місцевими мешканцями вивезли з окупованої Балаклії в бік українського блокпоста. Перед цим дали п’ять хвилин на збори. Це, зі слів жінки, представники російської окупаційної влади назвали “депортацією в Україну”.
“Знаю, що батькам погрожували – в разі того, якщо дітей не віддадуть до шкіл. Казали, що на перший раз буде штраф, вдруге – теж штраф, а втретє, якщо ситуація повториться – дітей заберуть в дитячі будинки. Тому заяву написали майже всі батьки на навчання. На 1 вересня лінійки не було, знімали вітальне відео. Збирали тільки першокласників”, – каже директорка.
Заробляв на утримання котів
Доволі несподіваним “директором” закладу освіти при окупантах став Володимир Моісеєнко в смт. Савинці Ізюмського району, що теж неподалік Балаклії. До повномасштабної війни чоловік не мав відношення до шкільної освіти, а працював інструктором-методистом КЗ «Міська комплексна ДЮСШ». Його суд визнав винним та призначив покарання у виді позбавлення волі строком на два роки, з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах влади та органах місцевого самоврядування строком на десять років. Про це стало відомо з вироку.
Фото – Харківська обласна прокуратура
Відповідно до судового документу, в середині серпня минулоріч Моісеєнко добровільно, за пропозицією окупантів, обійняв посаду директора школи №1 в Савинцях і запровадив російський навчальний план та змушував працівників школи працювати за ним.
Моісеєнко надавав вказівки персоналу зафарбувати синьо-жовті кольори на стінах класів та знищити всі куточки з українською символікою у школі. В судовому засіданні обвинувачений повністю визнав себе винним.
Як пояснив Моісеєнко, після окупації він втратив роботу. Був вимушений заробляти на життя, а також – на годування 28 котів та собак, яких він утримував самостійно. Торгуючи на базарі, чоловік почув оголошення про набір на роботу до школи. Влаштувався на посаду директора школи, вважаючи, що дітей потрібно все ж навчати. Стандарти впроваджував шляхом перекладу текстів з української мови на російську. Їздив на наради у Балаклію. Давав вказівки зафарбовувати українську символіку у школі, за словами Моісеєнка, щоб у разі перевірки не було від “влади” нарікань та не стало ще гірше. Вважав, що окупація буде довгою, тому влаштувався на роботу, щоб вижити, на меті мав тільки заробляння грошей на життя та утримання своїх котів.
“В Савинцях під час окупації вчителі, освітяни не хотіли йти саме на посаду – “директора” школи. Росіянам довелося призначити “директором” Моісеєнка, людину не з сфери шкільної освіти”, – розповів нам місцевий житель.
Жоден з директорів закладів освіти в Балаклійській громаді не виїхав до 26 серпня минулого року на підконтрольну Україні територію для проведення онлайн-навчання, як того вимагав відділ освіти Балаклійської міськради. Водночас, за словами колишньої освітянки з Балаклії, яка не хоче називати свого імені, деякі вчителі, які їздили на так звану “перекваліфікацію” до Росії, згодом виїхали в країн Євросоюзу.
Світлана Швід, яка до початку 2023 року очолювала відділ освіти Балаклійської міськради, в телефонній розмові запевнила, що 60-70% вчителів виїхали з міста в перший місяць повномасштабного вторгнення та окупації населеного пункта.
За словами Світлани, Департамент освіти Харківської ОВА постійно був на зв’язку і надавав рекомендації, головною з яких – виїзд у разі встановлення в місті російської влади.
Багато також вчителів виїхало в наступні місяці по шляху евакуації через Печенізьку дамбу. Через те, що навколо Балаклії велися бойові дії, не було світла та інтернету, то навіть онлайн-школи не працювали, каже Швід. На думку Світлани, на співпрацю пішла десята частина педагогів. “Я пишаюся своїми вчителями”, – сказала Світлана.
Швід також підтвердила, що представники держави-агресора тиснули на батьків, щоб ті віддали дітей до шкіл за російськими програмами навчання: “Спочатку вони провели моніторинг, скільки дітей могли піти до школи. Вони зрозуміли, що нічого в них не вийде, і з першого вересня школи в них не буде. А потім почали вже погрожувати батькам. Якщо вони не напишуть заяви до російських шкіл, то до них прийдуть із російськими солдатами й відберуть дітей”.
За її словами, на так звану “перекваліфікацію” до РФ їздили з Балаклії мінімум три вчительки. Це ті, кого точно на кадрах бачила Світлана, в сюжетах російських пропагандистів. До запуску навчального процесу росіяни готували Балаклійські ліцеї №1, №2, №3 та №5. Ліцей №4 не збирались запускати.
Частина вчителів, які пішли на співпрацю з окупаційним режимом і яких відсторонили від навчального процесу після деокупації Балаклії, дуже обурювались, що їх не повертають до навчання дітей. І часто суди ставали на їх бік щодо повної виплати заробітної плати в часи окупації, каже Швід.
І дійсно такі випадки вдалось зафіксувати, коли суди ставали на бік вчителів і виносили рішення про незаконність призупинення трудових договорів та компенсацію на десятки тисяч гривень.
Директорка Балаклійського ліцею №3 Віта Коваленко на співпрацю з окупантами не пішла і виїхала із захопленого міста. Замість неї, за словами Швід, так званою директоркою в цей ліцей окупаційна влада призначила вчительку української мови Людмилу Демиденко з місцевої школи №6, яка до повномасштабного російського вторгнення мала дуже проукраїнську позицію. А вже в окупації – не тільки відмовилась виїхати, а ще й пішла на співпрацю та підписувала акти на вилучення українських книжок.
Крім історій освітян-колаборантів, Балаклія подарувала і багато історій, які захоплюють своєю сміливістю. Однією з таких – була історія вчительки російської мови одного з балаклійських ліцеїв Вікторії Щербак, яка разом зі всією своєю сім’єю (донькою та чоловіком) побувала під час окупації, в місцевому райвідділі поліції, де росіяни облаштували катівню.
Фото Щербак – Факти.ICTV
Як розповіла Щербак для програми Факти.ICTV, окупанти пропонували їй викладати в школі за російськими стандартами освіти, на що вона відповіла: “А як я буду дивитись своїм діткам в очі, що я спочатку розказувала що треба любити Україну, свою Батьківщину, понад усе, а тепер буду вішати на дошку прапор русні?”
Нам вдалось особисто поговорити з Вікторією телефоном. Вчителька підтверджує слова Світлани Швід, що Росія до 1 вересня минулого року готувала 4 з 5 шкіл Балаклії до навчального процесу за своїми стандартами освіти.
Також Вікторія каже, що дійсно у Балаклії були вчителі, які встигли з’їздити на так звану “перекваліфікацію” до Російської Федерації. Водночас, за словами Щербак, батьків ніхто не примушував вести дітей до шкіл за російськими стандартами.
Балаклію російські війська окупували 2 березня 2022 року, і Вікторія запевняє, що школи в місті навіть онлайн перестали працювати.
“До мене в дім увірвались військові з автоматами, почались обшуки, у моєї доньки в телефоні знайшли те, так скажімо, що їм не сподобалось. Вони в мене питали, чому моя донька їх називає “свинособаками”. Також питали в мене на допиті, чи не хочу я, щоб вони їй показали, як таких, як моя донька, ґвалтують у присутності матусь”, – згадує з тривогою Вікторія Щербак.
Більше надихаючих історій освітян з Балаклії можна прочитати в першій частині.
“Слуга” і кар’єрні сходи
Депутатку Куп’янської міськради, яка обралася від “Слуги народу”, Світлану Пасічник суд визнав винною у колабораційній діяльності і призначив їй три місяці тюрми. А крім того – позбавив права обіймати керівні посади у держорганах протягом десяти років. Про це стало відомо з реєстру судових рішень.
Фото Пасічник – Куп’янська міська рада
Як повідомляє “Kharkiv Today”, в грудні 2022 року стало відомо, що харківський осередок партії “Слуга народу” позбавив Пасічник мандату за народною ініціативою.
У вироку йдеться, що окупаційна влада на Харківщині 4 липня 2022 року призначила Пасічник виконуючкою обов`язків директора «Куп`янським регіональним центром професійної освіти». Після цього, екс-депутатка там запровадила російську програму навчання, побудовану на “федеральных государственных образовательных стандартах” РФ.
Слідство встановило, що Пасічник отримала в окупаційній адміністрації навчальні підручники російською мовою за освітньою програмою РФ, рекомендовані “Министерством просвещения Российской Федерации”. Підручники видали учням закладу.
В судовому засіданні Пасічник визнала свою вину. Строк відбування покарання склав з 26 листопада 2022 (день, коли затримали екс-депутатку) до 26 лютого 2023 року.
“Неабиякий кар’єрний стрибок”
Вироком Дзержинського райсуду міста Харкова від 28 червня 2023 року було визнано винною уродженку м. Ізюм Олену Комахову у колабораційній діяльності (у вчиненні кримінального правопорушення кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 111-1 КК України) та призначено їй покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади та займатися діяльністю в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 10 років, без конфіскації майна.
У вироку суду вказано, що ця громадянка з липня по серпень минулого року добровільно займала так звану посаду “спеціаліста відділу з питань організації харчування у Ізюмському відділі освіти Харківської області”, який є структурним підрозділом т.зв. «военно-гражданской администрации Изюмского района Харьковской области».
Комахова за погодженням з окупаційною адміністрацією, проводила інспекційну перевірку умов харчування дітей в закладах освіти Ізюмського району.
Варто зазначити, що спочатку цю жінку правоохоронні органи підозрювали дещо в іншому.
А саме в тому, що Комахова під час окупації Ізюму, добровільно погодилась на пропозицію окупаційної влади зайняти так звану посаду директора у навчальному закладі «ЗОШ №6 м. Ізюм» та повідомила вчителям про встановлення та поступове впровадження стандартів освіти Російської Федерації з впровадженням освітнього процесу на російській мові за підручниками на російській мові.
В прокуратурі підтвердили, що спочатку Комахову підозрювали в тому, що вона була “директором” в школі №6, але потім справу перекваліфікували, з урахуванням того що були отримані дані про те, що ця жінка працювала у т.зв. “відділі освіти Ізюмського району”.
Стала директоркою, щоб дітей не вивезли до РФ
Так званою “директоркою” ліцею в селі Гетьманівка Куп’янського району стала уродженка Челябінської області Російської Федерації Олена Яблонько. Суд першої інстанції виніс обвинувальний вирок і дав їй три роки в’язниці. А також – позбавив права обіймати посади в галузі освіти впродовж 15 років.
Фото ліцею у Гетьманівці
Як зазначено у вироку суду, Яблонько набирала персонал і впроваджувала програму РФ з використанням російських підручників, а українські – прибрала. Коли ж не всі місцеві вчителі погодились співпрацювати, “директорка ліцею” у Гетьманівці попросила окупантів призначити вчителів з інших громад на вакантні посади.
У судовому засіданні уродженка Челябинської області свою провину не визнала. Пояснила, що з самого початку військових дій на території Харківської області вони перебували в окупації майже півроку, з лютого по вересень 2022 року. За цей час вона начебто не проводила якоїсь агітації, пропаганди окупаційної влади, а лише опікувалася господарством та займалася з дітьми в недільній школі місцевого храму, щоб хоч якось їх відволікти від жахливої атмосфери навкруги. Вона говорила, що була налякана вибухами, обстрілами, важкою технікою, літаками над головою, військовими зі зброєю в руках.
За словами Яблонько, вона довгий час займалася з дітьми в недільній школі при їхньому храмі, і тому більшість дітей знала особисто, на великі свята вони часто відвідували школу та дитячий садок і пригощали дітей смаколиками. Вона вважає, що була вимушена виконувати по мінімуму деякі з вказівок окупантів, але робила це не з власної ініціативи і не маючи якогось злого умислу, а начебто для того, щоб мати змогу бути поряд з дітьми і не допустити їх вивезення з території України до РФ.
Як каже “директорка ліцею” у Гетьманівці, за кілька тижнів до деокупації села до неї підійшов військовий РФ і сказав, що вона має деякий час посидіти в кабінеті директора, доки не призначать нового, якщо вона не хоче супроводжувати дітей їхнього села на навчання на території РФ. І вона начебто була змушена прийняти ці умови. Як стверджує Яблонько, уся державна українська символіка та книжки у ліцеї залишалися на місцях, підручники РФ вона особисто не привозила, але робила все, що їй говорили. Жінка наголошує, що їй нічого не відомо про освітні стандарти РФ та їх використання в освітньому процесі, на території ліцею, твердить, вона цього не робила.
Із показань учителів, персоналу ліцею та батьків учнів стало відомо, що всі у селі знали та сприймали жінку як в. о. директорки місцевої “школи”, яку створила окупаційна адміністрація.
Законним директором ліцею ось уже 20 років є Валентина Бовдуй, яка на співпрацю з окупантами не пішла.
“На моє переконання, є певна команда від центральної влади, від Києва, особливо не чіпати освітян, які пішли на співпрацю. Вироки судів зробити якомога м’якішими. Кримінальні провадження стосуються лише директорів закладів, керівників відділів освіти. Умовних завучів, вчителів не чіпають”, – переконаний куп’янський громадський активіст Сергій Кудрявцев.
Перше, що робили окупанти на захоплених територіях, з його слів, це завозили гуманітарну допомогу, гроші і вербували освітян. Кудрявцев вважає, коли є намір утримувати території довго, то найбільше цікавлять діти, а тому сфера освіти була в першочерговому фокусі в окупантів. Тому і знищували українські підручники, літературу, символіку, замість них завозячи своє.
Кудрявцев згадує, що коли СРСР проводив воєнні дії в Афганістані, то дуже багато вчителів завозив туди – для тих же цілей.
Колишня “регіоналка” з вироком залишилася директоркою ліцею
Суд визнав винною директорку Вовчанського ліцею №7 Людмилу Іващенко у колабораційній діяльності та взяв під варту на 6 місяців, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на 10 років. Жінка з 26 червня цього року перебуває в тюрмі.
Як встановило слідство, Іващенко добровільно погодилася співпрацювати з представниками держави-агресора та в період з липня по вересень 2022 року займала посаду директора в так званому “государственном бюджетном образовательном учреждении “Средняя общеобразовательная школа № 4”, яке окупаційна адміністрація створила на базі ліцею №7.
З вироку суду стало відомо, що вона почала підготовку навчального процесу за стандартами освіти держави-агресора, організувала завезення до навчального закладу та видачу учням російських підручників, видавала учням атестати про отримання неповної середньої освіти (надруковані на бланках окупаційної адміністрації Харківської області, підписані керівником окупаційної адміністрації та завірені відповідною печаткою), організувала вивезення державної символіки України та проведення 1 вересня минулого року свята “першого дзвоника”, на якому над навчальним закладом здійняли прапор РФ.
Жінка в судовому засіданні свою вину визнала повністю, щиро розкаялася та повністю підтвердила зазначені в обвинувальному акті обставини.
З тексту вироку стало відомо, що обвинувачена працює і на теперішній час директором КЗ “Вовчанський ліцей №7”. За інформацією порталу “Youcontrol”, жінка дійсно офіційно є директором цього ліцею до сих пір. Варто зазначити, що у 2010 році вона обралась депутатом Вовчанської міськради від “Партії регіонів”.
Підготувала для видачі російські атестати
Суд визнав винною заступника з навчальної роботи Куп`янського ліцею №1 Наталію Алтанець в колабораційній діяльності та призначив покарання – шість місяців тюрми, з позбавленням права обіймати посади у закладах освіти та в органах влади, займатися освітньою та виховною діяльністю строком на 12 років.
Фото Алтанець – телеграм-канал “+MARAZM+”
Слідство встановило, що Алтанець виконувала обов`язки директора в ліцеї №1 замість директора ліцею, який виїхав до Курська на так зване “підвищення кваліфікації”.
У червні минулого року вона почала працювати над впровадженням стандартів освіти РФ і збирала списки вчителів, які згодні працювати під керівництвом окупаційної влади держави-агресора. Алтанець особисто підписала свідоцтва та атестати учням ліцею.
Допитана в судовому засіданні Алтанець свою вину визнала, щиро розкаялася та вказала, що під час окупації знаходилася у м. Куп`янськ на посаді заступника директора ліцею №1. У серпні 2022 року вчительський колектив був змушений написати заяви на звільнення від 19 червня минулого року. Після цього вона продовжувала працювати у ліцеї. Пояснила, що виконувала обов`язки директора ліцею на час відсутності директора. В період тимчасового виконання обов`язків директора відвідувала наради у відділі освіти. Була присутня на двох нарадах з окупаційною владою. Виступала з промовою, зокрема, щодо досягнень ліцею. На зборах з вручення сертифікату для ліцею №1 приїхала представник з м. Бєлгорода, яка його вручала, було багато представників окупаційної влади та військових РФ. Під час заміни директора робила замовлення на свідоцтва для учнів, які заповнювалися російською мовою, оскільки така вимога встановлена для свідоцтв російського зразка. Навчальний процес 2022-2023 років за стандартами освіти РФ тривав під час окупації 4 дні. Заробітну плату, за словами Алтанець, не виплачували, від окупаційної влади отримувалася вчителями тільки матеріальна допомога.
Поїхала на “курси перепідготовки” до Росії
Виконуюча обов’язки директора в «Опорній школі “Оскільский ліцей” Оскільської селищної ради Ізюмського району Ірина Рєзнік при окупаційній владі була визнана винною вироком Дзержинського райсуду міста Харкова від 26 жовтня та їй призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки (звільнити від відбуття покарання із випробуванням та визначити 2 роки іспитового строку), з позбавленням права обіймати посади в органах влади та закладах освіти на 10 років.
Як встановило слідство, з липня по вересень 2022 року Рєзнік в якості в.о. директора організувала роботу закладу освіти на російській мові, впроваджувала методики навчання за російськими підручниками.
В судовому засіданні “директорка Оскільського ліцею” свою вину визнала повністю, щиро розкаялася.
Варто зауважити, що на етапі досудового розслідування, слідство також зазначало, що Рєзнік пройшла так звані “курси перепідготовки” кадрів освіти за російськими стандартами у Курську та Бєлгороді.
Ще без вердикту, але під вартою
Це всі вироки станом на зараз, але правоохоронні органи також затримали чимало освітян, а комусь повідомили про підозру заочно.
Так, під домашнім арештом нині перебуває 54-річна жінка Ірина Кожєвіна, яку окупанти призначили так званою «виконувачкою обов’язків директора» у середній загальноосвітній школі № 4 Куп’янська. Її підозрюють, як і інших освітян, у колабораціонізмі. Цю школу окупаційна влада створила на основі приміщень та матеріальних цінностей навчального закладу “Куп’янський ліцей № 5”.
Фото – СБУ
Слідство вважає, що Кожєвіна впроваджувала стандарти освіти РФ та організувала “курси підвищення кваліфікації” в російському Курську.
Жінці до 10 грудня цього року обраний запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту. Жінка заперечувала проти цілодобового домашнього арешту, бо станом на кінець серпня мала намір працювати з 1 вересня 2023 року викладачкою німецької мови у Харківській приватній школі “Харківський колегіум”.
Ще одна куп`янчанка Олена Ківшар перебуває також під нічним домашнім арештом. За версією правоохоронців, вона добровільно виконувала обов’язки директора «Куп’янського ліцею № 4» під проводом окупантів. Прокуратура твердить, що Ківшар організувала російські стандарти освіти і змінила мову викладання в закладі. Її підпис також стоїть на окупаційних свідоцтвах і атестатах випускників. Справа Ківшар вже в суді.
Гусинський ліцей в селі Кондрашівка у Куп’янському районі за окупантів очолила вчителька Валентина Коротун, яку затримали наприкінці липня 2023 року.
Фото Коротун – телеграм-канал “+MARAZM+”
Новоспечена «в.о. директорка» ліцею повідомила вчителям про впровадження у навчальному закладі стандартів освіти РФ та зібрала списки педагогів, готових працювати на таких умовах, вважають правоохоронці.
За твердженням слідства, Коротун також організувала завезення підручників російською мовою, а у серпні минулого року разом з іншими вчителями пройшла так званий “курс підвищення кваліфікації” у російському Курську.
Цікаво, що після деокупації Куп’янщини, Коротун переїхала до Харкова, де влаштувалась працювати вчителем початкових класів у «Харківський ліцей № 103».
Ще один курйоз із сумнівним призначенням стався в грудні минулоріч. За декілька місяців після звільнення Куп’янська на посаду керівника відділу освіти міськради призначили Ларису Поєдинцеву. Але незабаром до Поєдинцевої з’явились питання в українських правоохоронців. Спершу, як зазначає ресурс “Патріоти України”, усе почалося з обурення місцевих мешканців в соцмережах. Зазначається, що жінка під час окупації працювала заступником директора в медколеджі і більше того – викладала історію Російської Федерації. Слідство твердить, що Поєдинцева теж була залучена до впровадження стандартів освіти РФ і так званої “перекваліфікації”.
Фото Поєдинцевої – фейсбук-сторінка
В січні 2023 року Поєдинцевій повідомили про підозру в колабораційній діяльності. Суд дозволив вийти жінці з-під варти під заставу в понад 50 тисяч гривень. Під час засідання Поєдинцева заявила, що завжди мала проукраїнську позицію. Працювати у навчальному закладі під час окупації була начебто змушена у зв’язку із сімейними обставинами і погрозами їй та членам її сім`ї з боку окупантів.
“Вбивайте мене на моїй землі”
Направляти вчителів до російського Бєлгорода вивчати стандарти окупанта, за версією слідства, взявся і новопризначений “директор” у Чугуївському районі Артем Колеснік. Ідеться про Юрченківський ліцей. Справу Колесніка вже слухають у суді, і тепер йому загрожує до трьох років позбавлення волі.
У неволі натомість російські окупанти тримали іншу освітянку у цьому ж районі – Лідію Тільну, яка відмовилася на них працювати. Жінка 31 рік була директоркою Іванівського ліцею. Окупанти спершу її “звільнили”, а потім взяли в заручники, де вона перебувала 19 днів, п’ять з них – у карцері.
Ми поговорили з пані Лідією телефоном. Жінка каже, що важко перебувати в селі і зараз, навіть через рік після звільнення, бо багато прихильників Росії залишилось проживати поруч. Так само і Іванівська сільська рада, в якій багато осіб пішло на співпрацю з представниками держави-агресора: включали гімн, вивішували прапор РФ. Зараз директором місцевого ліцею стала людина, за словами Лідії, яка теж допомагала окупантам.
Директорка ліцею у селі Іванівка Лідія Тільна/Фото: Анна Черненко/Громадське радіо
Жінка дуже важко згадує події минулого року. Каже, що була єдина в громаді з закладів освіти, хто до останнього вивішував прапор України: “24 лютого минулого року голова сільської ради, моя подруга, приїхала до мене і каже: “А чого ти не знімаєш прапор?”. Лідія відповіла, що не зніме ніколи прапор України і “ніколи не підкорятимусь Російській Федерації”.
Тільна пригадує, що більшість директорів закладів освіти в колишньому Вовчанському районі виїхали на контрольовані Україною території, і залишилось п’ять керівників шкіл в окупації, якщо рахувати разом з нею.
Неодноразово Лідії протягом червня-липня пропонували почати готувати школу до навчального процесу за стандартами держави-агресора. Після того, як Тільна декілька разів відмовила, її змусили написати заяву на звільнення. І 20 липня минулого року в село приїхали так звані “працівники відділу освіти”, зібрали працівників школи, вчителів, батьків, щоб оголосити всім, що Тільна не погоджується працювати – і її було звільнено. Лідія подякувала всім за роботу. Жінка каже, що три вчителі з семи зголосились йти працювати за новими стандартами.
Жінка вирішила виїхати до Харкова, але її затримали на блокпосту. Її, каже, сильно штовхнули – і вона впала на землю: “Я впала, в мене пішла кров. Я їм кажу: “Як вас виховали, у вас матері є? Ви жінку штовхаєте на землю” Я їх назвала “ублюдками”, на що отримала удар прикладом по спині. Вони кажуть: “Ставай на коліна. От ти яка патріотка вовчанська”. Дулом автомата під бороду мені тицяли, пістолет наставляли. Кажуть: “Яку інформацію, с*ка, везеш до Харкова?”. Я їм сказала: “Вбивайте мене на моїй землі”.
Лідії одягнули на голову мішок та відвезли, як потім стало відомо, до Вовчанська. Там її морили голодом, били, не давали сідати та постійно погрожували застрелити: “П’ять днів, ні стільця, не їсти, цементна підлога. Можливо, вони б і ще тримали там. Але вже я стала втрачати мову. Я присяду, а вони кричать: “Сука, стоять, сука, стоять” П’ять діб стояла об стінку опершись”.
Далі директорку перевели до спільної жіночої камери. Минуло майже три тижні з моменту затримання на блокпосту, і Лідію повезли на допит. Там російський військовий спитав її: “Ты осознала свою ошибку?”. Лідія не “осознала”. Окупант запитав в неї: “Может, пойдешь на нас работать?”. Тільна ще раз відмовилась.
Після звільнення села українськими військовими Лідія каже, що наче ожила: “Я не могла повірити, що це наші, я їх розцілувала, до мене життя повернулось, ми поїхали до будівлі сільської ради з військовими вішати наш прапор. Такі миттєвості на все життя запам’ятовуються”.
Як зазначили місцеві мешканці, в Іванівській школі 1 вересня минулого року провели “урочисту” лінійку, де грав гімн окупанта та висів їхній прапор.
Практику арештів освітян Росія застосовувала скрізь на Харківщині, розповів керівник слідчого управління поліції Харківщини Сергій Болвінов:
“Була тут вчителька початкових класів, яку просто на вулиці схопили і привели сюди. Вона тут сиділа, здається, 13 діб. Після цього їй стало зле. Вони вивели її перед приміщенням, записали з нею інформацію, що вона підтримує “рускій мір”, після цього тільки їй дали змогу вийти на підконтрольну Україні територію”.
Жодних чітких рекомендацій від влади
Євгеній Новіков – єдиний з директорів Вільхуватської громади, хто не пішов на співпрацю з окупантами.
Фото Новікова – власний архів
Очільник вільхуватського ліцею зазначає, що спочатку ніхто з директорів громади не збирався працювати під російською владою. Але, як виявилося потім, лише на словах. Не тільки директор Приколотнянського ліцею Галина Сологуб, а й наприклад директор Федорівського ліцею Тетяна Погуляйло пішла на співпрацю. Не директором, а вчителем, але на російські стандарти освіти.
В колишньому Великобурлуцькому районі, Новіков каже, що приблизно половина директорів закладів середньої освіти пішла на співпрацю. Друга половина – відмовилась.
Новіков запевняє, що його навчальний заклад, а також інші школи в окупації ніхто не чіпав до червня минулого року. Більшість завершували навчальний рік онлайн – за українськими стандартами.
В ліцей заходили російські військовослужбовці навесні 2022, щоправда, каже, для того, щоб знайти портрети Степана Бандери. А вже в серпні у закладі зібрали працівників на зустріч з новоствореним “відділом освіти” при державі-агресорі. Запросили всіх виходити на офлайн-навчання з 1 вересня за російськими стандартами освіти, обіцяли зарплату в 20 тисяч рублів.
Фото Вільхуватського ліцею – власний архів
Директор Вільхуватського ліцею скаржиться, що Департамент освіти Харківської облдержадміністрації нічого не зміг порадити, як діяти освітянам в окупації – нічого конкретного сказати не змогли, окрім того, щоб не йшли на керівні посади.
Новіков на зустрічі з представниками держави-агресора заявив, що працювати за такої ситуації не залишиться. А “директором” Вільхуватського ліцею на пропозицію окупантів зголосився стати вчитель математики та фізики цього ліцею Віктор Сорокін.
З ухвали суду стало відомо, що Сорокін вилучав з подальшого навчального процесу підручники з предметів «Українська мова», «Історія України», та й загалом – навчальні книжки українською, готуючи заклад до російських стандартів.
Після звільнення Харківщини новоспеченого “директора” взяли під варту за підозрою в колабораціонізмі. Нині його справа вже слухається в суді.
За словами Євгенія Новікова, тиск був у громаді не стільки на вчителів, як на батьків учнів – лунали погрози позбавити батьківських прав. Перед новим навчальним роком законний директор агітував працівників не погоджуватись на роботу за російськими стандартами, за що його затримали на дев’ять діб. Чоловікові також закидали коригування роботи ЗСУ по позиціях російських військовослужбовців.
У Вільхуватський ліцей російські програми освіти завезли в серпні, а підручники – шостого вересня. Євгеній Новіков був шокований – каже – їх ніхто не змінював з часів Радянського Союзу.
Нині всі, хто працював на окупанта – відсторонені від роботи у Вільхуватському ліцеї. Утім, за словами Новікова, є випадки, коли вони подалися до харківських шкіл на роботу, де особливо не перевіряли, чим вони займались під час російської окупації.
“Та нужно ж было за что-то жить”
Любов Гожу окупанти призначили на посаду директора загальноосвітньої школи № 11 Ізюма. А сам заклад – акредитували відповідно до стандартів країни-агресорки.
Гожа на зборах повідомляла вчителям та батькам учнів, що в закладі буде впроваджена російська мова навчання та стандарти освіти РФ.
Крім того, вона їздила до Росії – для проходження так званої “перепідготовки”. І, як твердять правоохоронці, Гожа планувала провести свято знань, на якому передбачалася публічна демонстрація відеопривітання міністра освіти РФ.
Також «директорка» видала випускникам 9 класів та 11 класів документи російського зразка, за даними правоохоронців. Нині обвинувачена перебуває під вартою. Справу Гожи передано до суду.
Інший заклад в Ізюмі, ліцей № 6, добровільно очолила, за версією правоохоронців, Вікторія Рубльовська. Вона перевела заклад на стандарти РФ, формувала новий педагогічний склад і готувала їх до перекваліфікації в Росії.
Слідчі, крім цього, встановили, що Рубльовська наказувала вилучити державні символи України з будівлі закладу, а також – українські підручники. Справу Рубльовської передали до суду. Жінка перебуває під вартою.
Іншу освітянку Ізюма Віту Василенко, яка під час окупації зайняла посаду в.о. директора в школі № 12, теж підозрюють в колабораційній діяльності. На момент затримання жінка правоохоронцями вона працювала касиром у одній з мереж супермаркетів на Харкова.
Передана справа до суду за обвинуваченням у колабораційній діяльності (ч. 3 ст. 111-1 КК України) і щодо уродженки с. Бабенкове Ізюмського району Олени Кочури, яка до повномасштабного російського вторгнення в Україну працювала вчителем у Липчанівському ліцеї Кун`євської сільської ради Ізюмського району.
Заступник Ізюмського міського голови з гуманітарних питань Володимир Мацокін каже, що факти співпраці освітян в Ізюмі, на жаль, були. Але це не було настільки масштабно, як в Куп’янську. Наприклад, з його слів, в Ізюмі не було на 1 вересня святкових заходів, більшість закладів освіти були настільки розбиті, що і мови про проведення в них навчання не було. В Ізюмі готували два заклади освіти для навчання за російськими стандартами, але в той час була дуже близько лінія фронту, і тому навіть ці школи не запустились.
“З тих, хто виїжджав на так звану “перекваліфікацію” в РФ, більше не працює у нас в школах. Ми не можемо допустити цих вчителів до навчального процесу, бо це фактично підрив основ національної безпеки”, – каже Мацокін.
На питання Мацокіна до цих освітян: “Чого ви туди поїхали?”, всі відповідали в форматі: “Та нужно ж было за что-то жить”, “А кто будет учить наших детей?”.
Мацокін звертався з цього питання до освітнього омбудсмена, брав участь в конференціях за участі Міністерства освіти. Проговорюються сценарії, за яких цих вчителів не притягуватимуть до кримінальної відповідальності, але внесуть зміни в законодавство, і з’явиться можливість пожиттєво заборонити їм працювати у сфері освіти.
На сьогодні ті освітяни, які відсторонені, починають подавати до суду щодо поновлення на посадах. І Мацокін має побоювання, що судова практика може бути на користь колаборантів-освітян.
Стати директором за російської окупації погодився й тодішній керівник Великобурлуцького ліцею Віктор Шестопалов, твердять правоохоронці.
За їхніми даними, у серпні минулого року Шестопалов зібрав нараду працівників ліцею, на якій повідомив, що навчання здійснюватиметься за російською програмою, оплата працівникам виплачуватиметься у рублях. У судових ухвалах ідеться також, що вже на початку вересня він отримав російські підручники і надав вказівку вчителям роздати їх учням. Нині чоловік перебуває під вартою, його справа слухається в суді.
Вчителька одного з Великобурлуцьких закладів, яка не пішла на співпрацю з окупантами, розповіла нам, що з восьми закладів запустились та почали працювати в окупації половина: Червонохвильський, Великобурлуцький, Андріївський ліцеї, а також – її рідний Шипуватський. В Шипуватському, Андріївському та Червонохвильському ліцеях – навчання за російськими програмами розпочалось з чинними до великої війни директорами.
Не працювали під час окупації – Площанський ліцей (директор – Тетяна Костенко, декілька вчителів які захотіли співпрацювати – перевелись до Великобурлуцького ліцею), Підсереднянський ліцей (директор – Микола Шевченко), Катеринівський ліцей та Григорівський ліцей.
Але по Григорівському ліцею розслідується кримінальне провадження, бо директор та частина вчителів хоч і відмовились співпрацювати з росіянами, але спроби організації навчального процесу за програмами окупантів все одно були. Директором цього ліцею є Ірина Плахотіна.
З 14 вчителів, завучів та директора Шипуватського ліцею, які працювали до повномасштабного вторгнення росії в Україну, пішли на співпрацю лише вчитель історії та вже колишній директор – Ольга Самойлова. Вона виїхала з України, коли почався контрнаступ ЗСУ в минулому році.
В поведінці Самойлової і раніше помічали дивності, на що звертали увагу СБУ. Тому для вчителів, які зайняли патріотичну позицію під час окупації Великобурлуцької громади, така поведінка Самойлової не стала несподіванкою.
На переконання освітянки, ніхто не примушував вчителів йти на співпрацю і все відбувалось за власним бажанням. Була можливість і виїхати через Печеніги.
Забороняв викладати російську мову
Що ж до шкіл Дворічанської громади Куп’янського району, то ситуація серед освітян різнилася. У той час, як вчителька Вікторія Войлокова зайняла так звану посаду директорки у Кам’янській гімназії при окупантах, впроваджувала російські стандарти і навіть особисто виплачувала вчителям зарплату в рублях, про що твердить слідство.
Фото Войлокової – телеграм-канал “+MARAZM+”
Войлокова, за версією правоохоронців, вилучала українську символіку, а вчителів – спрямовувала на перекваліфікацію за стандартами країни-окупанта. За що суд нині постановив взяти її під варту без можливості внести заставу.
Директор Юрій Тягілєв 36 років очолював Рідкодубківську школу. Під час окупації чоловіка пенсійного віку викрадали з власного будинку, обшукували та возили на допити. Тягілєва звинуватили в тому, що він забороняв викладати російську мову, хоча до повномасштабного вторгнення цей предмет був у розкладі.
Освітянина неодноразово допитували на місці, утримували його в кімнаті два на три метри одночасно з дев’ятьма людьми. Після чого – з мішком на голові Тягілєва перевезли до Куп’янська, де продовжили допити. Його закликали відкрити школу та почати працювати за російськими стандартами освіти, але той відмовився – як і майже всі його вчителі. Тягілєв називає свою школу найбільш проукраїнською в Дворічанській громаді під час окупації Куп’янщини.
Юрій разом з дружиною, також освітянкою, після допитів виїхали через Росію до Європи. За дві години після виїзду сім’ї, окупанти приїхали до них додому, бо ті не вийшли до школи працювати.
Про зрадників з числа освітян чоловік каже: “Бог їм суддя. Але з ким би не спілкувався, всі вони говорять, що все робили заради дітей. Хочеться в них спитати – заради яких дітей? Але це питання вже зовсім інше”.
За словами Тягілєва, з 210 працівників (вчителі, завучи, директори) в закладах середньої освіти Дворічанської громади – не пішло на співпрацю 48 осіб. Всього 23%.
Надія Кононенко, директор Тавільжанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп’янського району згадує, що збирали дітей по домах, збирали дітей у вчителів, щоб проводити навчання, бо зв’язку, інтернету не було. В школі, Кононенко каже, дітей збирати не наважувалась.
Фото лінійки в Тавільжанському ліцеї до повномасштабної війни – власний архів
Освітяни громади кажуть, що першого вересня у Дворічанському ліцеї, який очолювала Світлана Золочевська, пройшла урочиста лінійка, на якій першокласники розповідали вірші на російській мові, звучав гімн РФ, підіймали прапор держави-агресорки. На лінійці були присутні представники з Бєлгорода, по всьому периметру закладу стояли військові РФ, які “охороняли” заклад. Ліцей з 1 вересня почав працювати за російською програмою.
Фото Золочевської – телеграм-канал “Дворічна – Іван Чорний”
В телефонній розмові директор Богданівського ліцею Наталія Бердник каже, що зі своєю подругою Надією Кононенко одразу сказали, що працювати в російській школі не будуть і написали заяви про звільнення.
В Тавільжанському ліцеї Надію Кононенко, за її словами, підтримали і не пішли на співпрацю двоє вчителів з 16. Більшість з тих, хто пішов на співпрацю – виїхав і зараз перебуває у Європі. Вчителька, яка зайняла місце самопроголошеного директора замість Кононенко, перебуває в Росії.
День Єднання в Тавільжанському ліцеї в 2022 році – власний архів
Кононенко, яка пропрацювала в місцевому ліцеї 35 років, каже, що була в шоці, бо багатьох з тих, хто пішов на співпрацю з росіянами, вона вважала своїми друзями, знала їх не один десяток років. Свої рішення залишитись працювати в ліцеї під окупаційною владою майже всі виправдовували питанням: “А як ми будемо жити, де ми будемо?”
Дехто з вчителів Тавільжанського ліцею навіть встиг з’їздити на так звану “перекваліфікацію” в РФ.
Наталія Бердник повторює слова Надії Кононенко і каже що найстрашніше було усвідомити те, що пропрацювавши більше 20 років в колективі, здавалося що знаєш тих людей, їх психологію, і яким же було здивуванням і розчаруванням, що лише 2-3 людини розділяли їх погляди. У всіх були свої “пояснення” – “а як же жити далі?”, “а куди ж їхати?”, “а як будуть діти?”. Бердник не хоче навіть чути і спілкуватись з тими, хто зрадив.
Директором Богданівського ліцею окупаційна влада призначила директора іншого навчального закладу Дворічанської громади. Були завезені російські підручники в заклад освіти.
Бердник вважає, що найголовніше це те, що її совість чиста та вона може сміливо дивитись дітям в очі. А колеги, які зрадили, ще і намагаються дорікати тим, хто одразу звільнився і не прийняв “нові” реалії: “Це ж ви побігли, це ви зрадили своїх дітей, учнів”. На що Бердник відповідає заочно: “Як людина може вчити, будучи без позиції”.
Директор Мечниківського ліцею в селі Новоєгорівка Дворічанської громади Олександр Єремеєв каже нам, що наприкінці квітня більшість підлеглих, працівників ліцею, здивували його, написавши заяви на видачу російської допомоги у виді 10 тисячі рублів. Це при тому, що вчителям виплатили зарплату по квітень включно. Не написало заяви на “допомогу” лише 7 з 33 працівників (на початок вторгнення у ліцеї працювало 18 педагогів та 15 осіб молодшого обслуговуючого персоналу).
Фото Олександра Єремеєва – власний архів
Єремеєв, як і інша директори закладів освіти Дворічанської громади, був присутнім на зустрічі з Наталією Коваль у червні минулого року.
За словами директора Мечниківського ліцею, на зустрічі Коваль сказала: “Наше діло – вчити дітей, і не звертати уваги на те що відбувається”. Також керівник відділу освіти наказала Єремеєву, як і Кононенко та Бердник, не агітувати людей в колективах проти співпраці з росіянами.
Єремеєв, пропрацювавши більше 40 років в ліцеї, дуже розчарувався в колективі, який його оточував. За його словами, він не міг повірити, що майже всі підуть працювати за російськими програмами. Лише троє з 33 мали проукраїнську позицію.
Наприкінці червня Олександр Єремеєв разом з сім’єю виїхав у відпустку з України. На кордоні з Росією, представники ФСБ Росії більше години перевіряли його речі та телефон. Через кілька тижнів, проїхавши 3900 кілометрів, через Європу та Київ, Єремеєв опинився у Харкові.
Директор Мечниківського ліцею робить висновок, що всіх його колег погубила проста жадібність. Лише три-чотири людини були відверто проросійськими. І всі вони зараз перебувають у латвійській місті Рига, в країні Євросоюзу.
Перед 1 вересня в минулому році в Мечниківському ліцеї ховали українську літературу та підручники, знищували українську символіку, а на самій “урочистій лінійці” грав гімн Російської Федерації, за що Єремеєву особливо болісно.
Директор Мечниківського ліцею підкреслює, що ні на кого не тиснули, не примушували співпрацювати і все відбувалось добровільно. Жодного військового-окупанта в селі Новоєгорівка не було на момент коли вони погодились співпрацювати, і навіть відчуття страху не могло виникнути, каже Єремеєв.
Директор Вільшанського ліцею Дворічанської селищної ради Куп’янського району (село Вільшана Дворічанської громади) Вікторія Каліберда на вже вищезгаданій зустрічі з Наталії Коваль, вислухала від на той момент керівника відділу освіти звинувачення в тому, що якщо не збиралась працювати за “новими” стандартами, то і приїжджати не треба було.
Фото Вікторії Каліберди – власний архів
Одразу після цієї зустрічі – Каліберда написала заяву на звільнення.
Замість Каліберди так званим “директором” Вільшанського ліцею в окупації стала Ірина Мкртчан, яка раніше була заступником директора з виховної роботи. Але і вона долго “директором” не пробула і окупаційна адміністрація призначила на посаду “директора” вчительку математики з цього ж ліцею.
У Вільшанському ліцеї 7 осіб педагогічного колективу з 17 не пішли на співпрацю. Дехто з тих, хто співпрацював, зараз викладають в харківській школі, запевняє Каліберда.
Свято “1 вересня” у Вільшанському ліцеї до повномасштабного російського вторгнення в Україну – власний архів
Колишні колеги Каліберди, які погодились співпрацювати з росіянами, в неї питали та казали: “В чому винні діти? Ти зраджуєш дітей. Ти їх повинна навчити читати, писати, рахувати”. На що Каліберда відповіла: “Навчальний процес від виховного не можна відділяти. Вони йдуть паралельно. Як ви собі уявляєте, що ви в червні закінчили навчальний процес на українській мові, під українським прапором. А вже 1 вересня приходите і викладаєте на російській мові, викладаєте історію держави російської. Ну в мене це в голові не вкладається. 16 лютого 2022 року ви стоїте на лінійці щодо “Дні єднання” і співаєте гімн України. А вже 24 лютого, через вісім днів, ви готові працювати на іншу державу”.
Директорка зазначає, що не розуміє як зараз і що говорять дітям ті вчителі: “Знову вчать любити Україну, мабуть”.
Мотиви роботи в окупації
Нам вдалося поговорити і з тими директорами закладів освіти, які залишились працювати в окупації. Аби почути їхні аргументи і дізнатися про обставини, в яких доводилося жити.
Так, до прикладу, директорка Колодязненського ліцею Куп’янського району Юлія Панасюк каже, що тих, хто залишився працювати в окупації, співпрацював з росіянами, не варто називати колаборантами. З її слів, слід зважати на кожну окрему ситуацію. Наприклад, каже, в одного з вчителів був цукровий діабет – і йому потрібно було їздити в Росію за ліками.
Фото Панасюк – телеграм-канал “+MARAZM+”
Панасюк запевняє, що Колодязненський ліцей не підпорядкований був Росії, бо підручники звідти вони не отримували, лінійку з гімном та прапором РФ не проводили, російською не викладали. Не йти взагалі у ліцей, каже жінка, було неможливо, бо батьки дітей просили. Їх начебто лякали, якщо діти не ходитимуть у місцеві школи, ліцеї, дітей відберуть та вивезуть. За словами директорки, навчання у вересні 2022 проводилося українською, викладали предмети, які були і раніше – до прикладу, українську мову. “Росіянам було нецікаво, що там викладається у нас в ліцеї, їм головне – щоб заклад освіти запрацював і все”, – згадала Панасюк нам в телефонній розмові.
Жінка твердить: її змушували отримати російські підручники і символіку РФ, але, запевняє, що нічого з запропонованого не взяла. За словами директорки, у ліцеї розташовувалися окупанти – і погрожували їй “закрити на підвал”, вивезти дітей в Росію, або ж – привезти звідти свого директора.
Юлія Панасюк ще близько року після звільнення Харківщини залишалася директоркою місцевого ліцею, попри те, що заклад продовжував працювати під російською окупацією за її керівництва. Але вже після нашої розмови стало відомо, що Панасюк затримали та повідомили про підозру за фактом колабораційної діяльності.
Слідство вважає, що Панасюк повідомила підлеглим вчителям про запровадження освітнього процесу російською мовою і перехід на п’ятибальну систему оцінювання, а також організувала завезення російських підручників з різних предметів.
Також в релізі прокуратури вказано, що Панасюк мала намір відправити вчителів на перекваліфікацію до РФ. З ухвали суду стало відомо, що Панасюк взяли під варту без права застави. Там вона пробуде щонайменше до 3 грудня.
Освітянка однієї з філій Дворічанського ліцею, підтвердила, що заклад 1 вересня 2022 року, в окупації, розпочав роботу. Пропрацювала філія ліцею три дні, а потім почався контрнаступ ЗСУ – і вони перестрахувалися і дітей не виводили вже. Лінійка, запевняє жінка, була без російського прапору і гімну. Захід, твердить, був аполітичним, із гаслом: “Здравствуй, школа”.
На переконання освітянки філії Дворічанського району, вона не зраджувала ні свою країну, ні дітей. “В кожного була своя причина співпрацювати з представниками держави-агресора, в кожного було своє бачення і проблеми, кожен був в своєму коконі. Ніхто ні на кого не тиснув, точних вказівок, що робити в окупації, не було, як чинити”, – каже жінка.
На умовах анонімності нам також вдалося поспілкуватися з іншою освітянкою, що працювала в окупації в Пристанційній гімназії Дворічанської громади. Вона запевняє: не всі розуміють те становище, в якому опинились директори, вчителі, батьки і діти під час окупації. Жінка стверджує, що їх запевнили, ніби навчання буде продовжено українською мовою. “Ми коли почули, що в Куп’янську спалюють українські підручники, вирішили почати ховати те, що в нас було”, – твердить жінка.
Освітянка згадує, тим, хто не погоджувався співпрацювати, окупанти казали: “Ви не хочете навчати своїх дітей, завтра приїдуть вчителі з Курської області, з Луганської області, там багато вільних. Вони згодні приїхати і працювати тут”.
Жінка запевняє, що колектив гімназії дуже злякався цих слів, бо “розуміли, чому можуть дітей навчати ті вчителі”. Освітянка також твердить, що від поїздки на так звану “перекваліфікацію” до Росії відмовилася.
Каже, що гімназія не отримувала російські підручники. Символіку в заклад завезли, але начебто на урочистостях 1 вересня шани держави-агресора не було.
Тим не менше, директорка цієї ж Пристанційної гімназії Дворічанської громади Валентина Шовгеня отримала заочну підозру в колабораційній діяльності.
Фото Шовгені – телеграм-канал “+MARAZM+”
Заочні підозри освітянам
Заочні підозри у колабораційній діяльності отримали: на момент російського вторгнення директор Кругляківського ліцею (село Кругляківка, Курилівська ОТГ) Володимир Книш, директорка ліцею №8 у Ківшарівці Куп’янского району Олена Бітюцька, директорка комунального закладу «Нечволодівський ліцей» Кіндрашівської сільської ради Куп’янського району Тетяна Святцева, директор КЗ “Куп’янський ліцей №3” з смт. Куп’янськ-Вузловий Олена Промська (оголошено у розшук, справа передана до суду), заступник директора з навчально-виховної роботи Куп`янського ліцею № 2 Валентина Іванова, директорка КЗ “Куп’янський ліцей №1” Валентина Гонта, так звана «директорка» «Купянского медицинского колледжа имени Марии Шкарлетовой» Олена Коваленко (оголошено у розшук), директор Вовчанського ліцею №1 Андрій Чигринов, директор “Хотімлянського ліцею” (село Хотімля Старосалтівська ОТГ Чугуївського (колишнього Вовчанського) району Людмила Жуковська, директор “Вовчанського ліцею №2” Світлана Колеснікова, директор комунального закладу “Приколотнянський ліцей ім. Героя Радянського Союза К.Ф. Ольшанського” (Вільхуватська ОТГ, Куп’янський район) Галина Сологуб та так званий “в.о. директора” Федорівського ліцею Віктор Шеєнко, директор КЗ «Червонохвильський ліцей» Великобурлуцької селищної ради Анжела Севостянова та вчитель історії КЗ «Великобурлуцький ліцей» Сергій Шапар (так званий “директор” у цьому ліцеї під час окупації), так звана в.о. директора в закладі освіти під назвою «Государственное бюджетное образовательное учреждение «Средняя общеобразовательная школа» с. Новониколаевка» Шевченківської селищної ради Оксана Зеленська. Співпрацювали з росіянами вчителька російської мови та зарубіжної літератури Вовчанського ліцею №1 Інна Прудіус (в окупації була директором дитячого досугового центру єдиної росії у Вовчанську та їздила на так звану “перекваліфікацію” в рф) та так звана “директорка” дитячого садка №2 міста Вовчанська Ірина Осіїк.
Статистика
Станом на літо цього року поліція Харківської області зареєструвала 57 кримінальних проваджень за фактом колабораційної діяльності в закладах освіти. Правоохоронці оголосили 19 підозр (16 з яких вручено безпосередньо). 13 кримінальних проваджень уже направлено до суду.
Фото – відповідь поліції
Департамент науки і освіти Харківської обласної військової адміністрації у відповіді на запит заявив, що жодних наказів та розпоряджень, які сприяли би діяльності окупаційної влади, вони освітянам регіону не надавали. В Департаменті підкреслюють, що тим працівникам, які перейшли на бік окупанта й продовжили працювати за освітніми програмами РФ, заробітна плата не виплачувалась, і нині вони відсторонені. Тим, хто не зрадив – твердять посадовці – заробітну плату дають дотепер.
За даними Департаменту, під російську окупацію загалом потрапило 153 заклади загальної освіти та більше 600 педагогів, з яких 250 – пішли на співпрацю з Росією.
Фото – відповідь профільного департаменту
Як запевняє Департамент, спершу жоден з директорів не пішов на співпрацю. У подальшому – лише чотири директори закладів загальної середньої освіти співпрацювали з окупаційною владою. Але ми нарахували на сьогодні близько двох десятків чинних директорів, які отримали підозри щодо колабораційної діяльності. На так звану “перекваліфікацію”, за даними освітнього відомства, до РФ їздили 128 працівників освіти Харківської області.
Депутат Харківської облради, голова постійної комісії з питань науки, освіти та духовності Галина Куц вважає, що для тих хто пішов на співпрацю з росіянами – має бути довічна заборона на професію, бо на момент вторгнення вже 8 років тривала війна.
Автор: Євген Лісічкін