Розстріл з артилерії і танків житлових будинків в Ізюмі Харківської області на початку березня призвів до гибелі понад 40 людей. Це один з багатьох воєнних злочинів росіян проти цивільного населення в Україні. В цьому матеріалі ми розкажемо про підрозділи та їх командирів, які, ймовірно, мають відношення до трагедії.
Ймовірно, бо ці території досі знаходяться під окупацією.
Бої за Ізюм Харківської області точилися з перших днів повномасштабного вторгнення російських окупантів, яке розпочалося 24 лютого 2022 року. Станом на 1 квітня росіяни окупували місто повністю.
Бої за Ізюм
Ізюм знаходиться менш ніж в 100 кілометрах від кордону з рф. Він є стратегічно важливим містом, адже через нього йде дорога на південь в бік Слов’янська та Краматорська. До міста окупанти підійшли з декількох боків, після того, як окупували Куп’янськ в перший ж день війни, а за тиждень захопили Балаклію.
Мапа боїв за 8 березня 2022 року
Особливістю Ізюму є те, що крізь місто йде річка Сіверський Донець і окупантам довгий час не вдавалося перебратися на інший бік. Українські військові контролювали центр міста та гору Кременець.
Тож на початку березня російські війська встановити танки та артустановки і, за словами мешканців, методично обстрілювали інший бік річки, де знаходився центр міста, в тому числі й багатоповерхові житлові будинки, в яких мешкали люди.
Обстріли з танків та артилерії доповнювала робота російської авіації.
“Центр міста – це багатоповерхівки. Переважно будинки 5 поверхів, які розташовані на горі. Все що нижче – це нижнє місто. Ось там змішано. Є приватний сектор, є багатоповерхівки. Вулиці Першотравнева та Хлібовазодська більше відносяться до нижнього міста”, – розповіла місцева мешканка Ірина.
За даними розповідей декількох ізюмчан, які в цей час знаходилися в місті, саме в проміжок між 7 та 10 березня в Ізюмі були зруйновані багатоповерхівки на вул. Першотравневій,2 та Хлібозаводській, 3, а також приватні будинки на сусідніх вулицях.
Так, лише диво врятувало мешканців будинку по вулиці Хлібозаводській, а ось в будинку по Першотравневій кількість жертв склала понад 40.
Доки в Ізюмі точилися бої, то провести рятувальні роботи можливості не було. Тож про загиблих дізналися вже у травні, коли місто було під повною окупацією.
Будинок, де знайшли загиблих, місцеві жителі розбирали вручну. Про це повідомив голова ОВА Олег Синєгубов.
“У тимчасово окупованому Ізюмі з під завалів п’ятиповерхового будинку, який окупанти знищили ще в першій декаді березня, знайшли тіла 44 загиблих цивільних”, — сказано у повідомленні від 10 травня.
Списки мешканців будинки, які зникли безвісти, були опубліковані в соцмережах. Частину тіл знайшли саме під завалами.
Свідчення мешканців
Ірина мешкала в одній зі знищених багатоповерхівок – будинку по вул. Хлібозаводській, 3. Вона знаходилася у підвалі будинку під час обстрілу до 9 березня, коли будинок був зруйнований.
“Люди були у підвалах під першим та п’ятим під’їздами. Обвалився третій та частина 4-го під’їзду. На той час людей там вже не було”, – каже Ірина.
За її словами, декілька останніх днів, вона знаходилася у підвалі постійно.
Ірина розповідає, що люди, які були разом з нею у підвалі обговорювали звідки ведеться обстріл.
“У нас були такі невеличкі смотрові віконця. І хлопці, які дивилися, казали нам, що стріляють танки з іншого боку річки. Прямо в наш дім. Я не підходила, бо було страшно. Ми вже знали, що у місто знайшли росіяни та знаходяться з іншого боку річки”, – розповіла вона.
День, коли вибралася з підвалу, Ірина пам’ятає погано. Бо її контузило. До тями вона прийшла вже у лікарні у Слов’янську.
Мешканка Ізюму Тетяна Юренєва також бачила звідки саме російські окупанти розстрілювали будинки.
Вулиця Замостянська, на якій вона мешкала, тягнеться вздовж річки.
“Недалеко від мого будинку – пішохідний міст, що з’єднує мікрорайони Ізюма. Щоб зайти в центр міста, окупанти, мабуть, вирішили спочатку зменшити для себе ризики. Ховаючись за нашими будівлями, їх танки декілька днів гатили через річку по мирних будинках. Не маючи змоги вийти на вулицю, без світла та газу ми через вікна спостерігали за цим жахіттям”, – розповідає Тетяна.
За її словами, російські танки та БТРи, які з’явилися 7 березня, мешканці вулиці Замостянська бачили на власні очі. Розташувалася техніка окупантів між будинками та на території старої типографії.
За словами Тетяни, дві багатоповерхівки на вул. Першотравневій та Хлібозаводській були знищені 8-9 березня. Саме тоді були найбільші обстріли.
За словами очевидиці, жодної техніки українських військових біля цих будинків не було.
Тетяна Юренева розповідає, що вона та її родичі питали у російських військових навіщо вони стріляють по будинках з мирними мешканцями. Однак, відповідь була абстрактною.
“Подождите два-три дня и мы вас освободим”, – така була відповідь.
Так, того ж 9 березня обстрілювали будинки на вулиці Покровській. За кілька днів до цього в підвалі будинку ховалися кілька людей.
Одна з цих людей Ольга.
Вона каже, що обстріли розпочалися о 4-й ранку й ставали все сильніше.
“В будинок наш два рази точно попало, а тоді ми дочекались тиші і вилізли! Будинок вже був зруйнований. Нам пощастило, що не завалило підвал під будинком, де ми ховались і ми змогли вилізти”, – розповіла Ольга.
За її словами, коли на голову почала сипатися штукатурка, то вона з родичами ризикнула вискочити і “тікала через все місто”.
Фото будинку нам надіслали пізніше друзі, коли виїхали з Ізюма.
Родич Ольги Олег знаходився в тому ж підвалі. Він мав досвід служби в армії та розрізняв техніку, з якої обстрілювали місто.
“Якщо згадати 8-9 березня, то було так: спочатку працювали “гради”, танки та артилерія. Мій будинок знищили саме з артилерії. Постійно працювала і авіація. По годинах. З 4-го березня активно почали працювати танки. Вони як раз підійшли на той бік річки”, – розповів Олег.
Про те, що стріляли по будинках російські танки, які стояли за річкою на вулиці Замостянській, розповідає й заступник міського голови Володимир Мацокін.
“Я вважаю, що це декілька пострілів з танку, коли пять поверхів обвалились у підвал і завалив людей. Кількість жертв: від 44 до 56 людей. Причини смерті : асфіксія і травми. Стріляли в середину будинку. Так мені розповідали безпосередні свідки, які врятувались та мешканці вул. Замостянськоі, на якій стояли танки”, – каже Мацокін.
Через обвали будинків та загибель людей прокуратура Харківської області порушила кілька кримінальних справ за фактом порушення законів та звичаїв війни (ст. 438 КК України).
Які підрозділи причетні до злочину
У розпорядженні редакції є матеріали розвідданих українських військових щодо підрозділів російських окупаційних військ, які можуть бути причетні до здійснення військових злочинів у місті Ізюм з 1 по 15 березня 2022 року, зокрема у руйнуванні житлових будинків на вулицях Першотравнева та Хлібозаводська.
Так, за даними джерел у розвідці регіону, у захопленні Ізюму брали участь сім батальйонно тактичних груп зі складу 20-ї Загальновійськової армії та 1-ї танкової армії (детальніше на графіці).
Крім того, вогневу підтримку наступу, окрім артилерійських підрозділів у складі БТГр, здійснювали ще чотири підрозділи зі складу 20 армії, при підтримці авіації (детальніше на картинці).
Таким чином, всі командири вищезазначених військових частин зс рф можуть бути причетні до здійснення військових злочинів у Ізюмі, зокрема руйнування житлових будинків на вулицях Першотравнева та Хлібозаводська.
Нагадаємо, що воєнний злочин – це порушення законів та звичаїв війни. Такі злочини є категорією міжнародного кримінального права. Визначення воєнних злочинів передбачене і національним законодавством – Кримінальним кодексом України (глава ХХ), і міжнародними актами – Римським статутом, Женевськими конвенціями 1949 року та ін.
Відповідальність за воєнні злочини несуть комбатанти, а також особи, що віддають їм накази. Комбатантами є особи, які входять до складу збройних сил воюючої країни та прирівняних до них формувань, та беруть участь безпосередньо у воєнних діях. Особами, що віддають їм накази, є верховний головнокомандувач (Президент), а також інші військові та цивільні посадовці (як правило, державні службовці). Той факт, що злочин був скоєний за наказом уряду або начальника (чи то військового, чи цивільного) не звільняє цю особу від кримінальної відповідальності.
Тож детальніше розглянемо ці підрозділи і хто ними командує.
Діяльність 3 Вісленської мотострілецької дивізії та 144 мотострілецької дивізії 20 армії біля Ізюму підтверджують і повідомлення російських пропагандистів. Про обидва підрозділи та їхню діяльність в Ізюмі пропагандисти підготували ролики, які розмістили на Rutube. В повідомленнях та “різних героїчних історіях”, які поширюють російські воєнкори, вказується, що 3-я мотострілецька дивізія була в основному задіяна у Балаклії, а ось штурм Ізюму підтримували пiдроздiли 144 мсд.
Як бачимо дані джерел підтверджуються відеороликами російських пропагандистів.
Командуючим 20 армії, до складу якої входить 144 дивізія, є Андрій Іванаєв, який має досвід командування військами у Сирії. Там росіяни також використовували тактику випаленої землі, яка призводить до руйнувань міст та тисяч жертв серед мирного населення.
За даними порталу НАЗК, на початок року, командуючим 144-ї дивізії був генерал-майор Віталій Слєпцов. В минулому році він в як командувач цього підрозділу приймав парад у Смоленську. Тоді ж вказувалося, що він є “ветераном бойових дій”.
Виявилося, що Слєпцов був безпосереднім учасником вторгнення у Грузію в 2008 році, будучи командиром мотострілкового полку. В 2015 році він був командиром 9 мотострілецької бригади, яку в 2016 році переформатують у 3-у мотострилецьку дивізію.
59 танковий полк 144 дивізії засвітився не лише біля Ізюма, але й у селищі Мала Рогань поряд з самим обласним центром. Це був відносно новий підрозділ, який в сучасному вигляді з’явився лише у 2019 році.
Командир цього підрозділу Олександр Беспалов загинув і на початку квітня його поховали у місті Озерськ Челябінської області.
Ще наприкінці березня про смерть Беспалова писали українські ЗМІ з посиланням на головного редактора “Цензор.Нет” Юрія Бутусова, який опублікував документи Беспалова. Зокрема, в публікація вказано було, що Беспалов загинув під Ізюмом.
Ще один підрозділ цієї дивізії, який фігурує у розвідданих – 856 самоходний артиллерийскій полк, який дислокується у місті Почеп Брянської області.
За офіційними даними ГУР Міністерства оборони України, командуючим полку є полковник Олександр Мельников, а його заступниками – Рінат Тинчеров та Станіслав Іванісов.
Соціальні мережі останнього та його дружини Ольги вдалося знайти. Судячи з фото та постів – їм за напад на Україну не соромно.
Ця родина роками бере участь у пропаганді мілітаризації рф. Незважаючи на службу у містечку Почеп Брянської області, свою родину Іванісов перевіз до москви ще кілька років тому. Аналізуючи фото у соціальних мережах його дружини Ольги Іванісової, окупант надає перевагу автомобілю Lexus, а відпочиває у окупованому Криму.
Щодо підрозділів 1-ї танкової армії.
За офіційними даними ГУР, у березні командуючим 1 танкової армії (в/ч 73621, Баковка, Московська область) ВС РФ був Сергій Кисіль.
Також українські розвідники офіційно повідомили, що у період із лютого по березень 2022 року Кисіль керував операцією із захоплення північно-східних регіонів України, зокрема, на території Харківської області.
“Брав безпосередню участь у відкритому військовому вторгненні в Україну – командував підрозділами 1 танкової армії, виділеними до складу угруповання військ, яке діє на Сумському та Харківському напрямках. У період із лютого по березень 2022 року керував діями підлеглих сил під час операції із захоплення північно-східних регіонів України. Військовослужбовці вказаних підрозділів причетні до військових злочинів проти мирного населення”, – йдеться у повідомленні ГУР
У квітні-травні ряд українських та закордонних видань написали про те, що Кисіля звільнили з посади через провали підрозділів 1-ї армії під час війни в Україні. 47-а гвардійська танкова дивізія – це підрозділ, який відновили фактично минулого року та який засвітився під час навчань у лютому 2022 року. За даними генштабу, колони техніки цього підрозділу якраз були розбиті біля Ізюму в середині березня.
За даними ЗМІ, командиром 47 дивізії у грудні 2021 року був полковник Євгеній Володимирович Дорошенко. Його вказує командиром дивізії і НАЗК.
В 2015 році суд у місті Грозний (Чеченська республіка рф) засудив полковника Дорошенко за те, що він проігнорував поганий медичний стан військовослужбовців і заборонив відвозити того до лікарні. Справа розглядалася роками, адже мова йшла про епізод, який трапився ще у листопаді 2008 року.
Дорошенко отримав покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки з відбуванням покарання у колонії-поселенні, з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням організаційно-розпорядчих функцій у Збройних Силах Російської Федерації.
Однак, незважаючи на вирок суду, Дорошенко продовжив службу. Спочатку очолив 3 Вісленську мотострілецьку дивізію, а тепер й відновлену 47-му танкову дивізію у складі 1 танкової армії.
Варто зазначити, що Дорошенко мав досвід бойових дій у Грузії. Тож в ситуації, коли командир дивізіону де-факто забороняє надавати медичну допомогу власному бійцю, складно уявити, що він буде піклуватися про мирних громадян.
Тож так чи інакше, а всі вище перелічені російські військові могли віддавати злочинні накази щодо обстрілів багатоповерхівок в Ізюмі, в результаті яких загинуло понад 40 місцевих мешканців.
Павло Новик
Інші статті:
ПАТ “ФЕД” під час великої війни торгує з постачальниками товарів для російського ВПК 
Як відновлюють деокуповану Харківщину 
Від продавчині матраців до обличчя пропаганди, або Хто очолив радіо Z в Білгороді 
Поліція та зрадники: історії правоохоронців, які стали керівниками у фейкових структурах окупантів 
Анонімні канали, спікери та наративи: як працює російська пропаганда на Харківщині