19 грудня 2022 року відбулась дуже знакова подія, хоча її майже ніхто не помітив. Поки країна воює, насправді багато речей проходять непоміченими.
Вибори голови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. За цією абревіатурою ховається одна з найвищих посад в судовій владі України. Вакансія з’явилась 5 жовтня, після Богдана Львова, якого звільнили через наявність у нього російського громадянства. При чому, буквально за два дні до цього, 3 жовтня, судді на своїх зборах не змогли зробити цього і залишили суддю з підтвердженим російським громадянством своїм головою під час війни.
Здається, що позавчора був шанс не повторювати таких помилок і вибрати головою суду людину із бездоганною репутацією, але завжди залишається це але.
Головою КГС ВС (давайте я буду скорочувати) обрали Рогач Ларису Іванівну. З проміж одного кандидата, тобто жодної альтернативи не було.
Кого ж судді касаційного суду побачили своїм безальтернативним головою?
При проходженні конкурсу у Верховний Суд, в 2017 році, Громадська рада доброчесності дійшла до висновку, що Лариса Рогач не відповідає критеріям доброчесності і професійної етики. Перелік підстав для цього висновку був великим, від підозр у співучасті у втручанні в автоматичний розподіл справ до багатьох сумнівних рішень, але це жодним чином не завадило їй ні стати суддею ВС, ні головою одного з судів зараз. Однією з підстав висновку було рішення і по нашій справі. Ми в ХАЦ дуже довго воювали з «кооперативною схемою». Це був геніальний винахід харківської влади. Сьогодні реєструється кооператив, а вже завтра йому безкоштовно віддаються ласі шматки міської землі, наприклад у Лісопарку. Є унікальні члени кооперативів, які на себе сотні гектарів землі “оформили”. Всього так більше 1000 гектарів роздали.
Як ми в ХАЦ колись порівнювали – в одному Харкові три князівства Монако безкоштовно зникло. Шикарний приклад був, коли нинішній «полум’яний патріот» Міша Добкін виділив землю кооперативу, в засновниках якого потім його мати з’явилась, а на землі в Лісопарку його величезний маєток, де тільки винний погріб 200 квадратів.
Це вже потім після купи судових процесів, боротьби, публікацій та багато чого Генпрокуратура підняла старе кримінальне провадження і в якомусь дивному вигляді довела його до суду. Правда по дорозі з обвинувального акту Кернес хутко зник і справа без нього все одно обвинувальним вироком навряд чи закінчиться, але зараз давайте не відволікатися.
В якійсь момент всі учасники схеми настільки знахабніли, що перестали навіть користуватись якимось підставними особами.
Для «поліпшення житлових умов членів кооперативу» 28 га землі виділили кооперативу, в засновниках якого жодної фізичної особи не було, взагалі. Засновниками були лише три юридичні особи, пов’язані з найбільшим харківським забудовником «Житлобуд-1» та майже однією назвою. Тобто безкоштовного поліпшення житлових умов потребував саме забудовник. Всім іншим він поліпшував житлові умови за гроші. (Хоча інвестиція була правильна. Потім засновник “Житлобуду” за декого з учасників провадження заставу вносив).
І ХАЦ пішов в суд. З п’ятьма позовами проти міськради. З нас сміялись, бо подавати позов проти Кернеса в Харкові, в 2016-му було смішно і безглуздо. Але порушення були настільки очевидні, що з п’ятьох позовів ми виграли два в першій інстанції, в апеляції встояло одне. Воно було революційне, з абсолютно новою практикою ЄСПЛ, яку досі в Україні не використовували, бо ми її вперше і переклали на українську.
Рішення апеляції встановлювало право громадських організацій безпосередньо оскаржувати незаконні рішення органів місцевого самоврядування по всій Україні. І повертати незаконно роздану землю по всій Україні. І навіть ту, що була роздана до їх створення. Це було взагалі перше подібне рішення в судовій практиці України.
Але в грудні 2016-го, це рішення скасували в касації, тоді у Вищому господарському суді. Колегія суддів, головою якої була якраз Рогач Лариса Іванівна. В засіданні судді прямо задавали нам питання чи були протести, мітинги, пікети проти спірного рішення міськради? Не було, ну тоді і закон застосовувати не потрібно. Так і написали в рішенні. Вибачте за юризм, але не можу не процитувати: «у даному спорі суди не навели доказів спільного інтересу територіальної громади міста Харкова до спірного розпорядження землями органом місцевого самоврядування, (проведення громадських слухань, залучення громадськості до слухань, обговорень питань пов’язаних із незаконною передачею землі, звернення громадськості до правоохоронних органів та до позивача з приводу наявності у діях ради ознак корупційної складової тощо)».
Тобто колегія під головуванням пані Рогач написала, що не орган місцевого самоврядування повинен довести, що діяв в інтересах територіальної громади і проводив громадські слухання, а позивачі були повинні довести, що люди протестували, приносили шини під міськраду, вимагали слухань і т.д. А міськрада має право робити, що завгодно, поки під нею не палають шини.
Я досі переконаний, що найвище завдання суду – це вирішення суперечок так, щоб громадяни вирішували спір в суді, а не відновлювали справедливість на вулиці. Але це рішення абсолютно про протилежне. Бо умовою застосування закону ставить протести. І якщо право застосовується тільки після протестів громадян, то значить правосуддя не працює. Це б повинно бути очевидно, але не цій колегії суду. Хоча, повинен визнати, сенс рішення таки мало. Земля залишилась кооперативу, а не місту. Як і по трьом іншим позовам, в яких та сама колегія написала абсолютно те саме.
І проблема навіть не в тому, що рівно через 6 років, в грудні 2022-го, голова тієї колегії стала головою суду.
Проблема в тому, що жодної альтернативи на виборах так і не з’явилося. І жодні негативні висновки та сумнівні рішення не примусили задуматися, що така альтернатива все ж таки потрібна. От що сумно.
Лариса Рогач розпочне виконувати свої обов’язки як голова КГС ВС 6 січня 2023 року.
Володимир Рисенко, юрист ХАЦ