Харківська область за час повномасштабної війни отримала 600 модульних будинків, у яких могли би жити близько трьох тисяч людей. Але по факту вони майже не використовуються. Розміщення людей, які втратили житло, у легкозбірних модульних будинках може бути лише тимчасовим рішенням у теплу пору року, а не замінником повноцінному житлу.
Саме такий висновок можна зробити на основі інформації щодо експлуатації модульних будинків у постраждалих громадах Харківщини.
Модульні будинки для Харківщини
На початку 2023 року до Харківської області від Європейської комісії з прав питань європейського цивільного захисту та операцій гуманітарної допомоги передали 600 мобільних легкозбірних будинків із комплектуючими. У таких будинках теоретично можна розмістити близько 3000 людей.
Але, за даними публічного запиту, який отримали журналісти ХАЦ, на 1 червня у громадах області встановили лише 71 модульний будиночок. Їх розмістили у Старосалтівській, Циркунівській, Роганській, Малинівській, Чкалівській та Чугуївській територіальних громадах.
У відповіді ХОВА зазначає, що у модульних будинках мешкає усього дев’ятеро людей, тобто менше відсотка від спроможності усіх переданих модулів.
Справа в тому, що ці конструкції не схожі на німецькі модульні будинки, які в січні 2015 року побудували у Харкові для переселенців із тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей. Різниця в тому, що теперішні конструкції, які називають модульними будинками, – це по суті залізні намети, які фактично не мають комунікацій та умов для проживання.
Саме тому у Харківській області передані європейцями модульні будинки використовують не для проживання, а для якоїсь діяльності. Зокрема, у частині модулів відкривали “пункти незламності”.
Крім того, військові адміністрації передавали будинки на потреби комунальників та громадських організацій.
Як використали у Старому Салтові
Наприклад, у Старому Салтові (Чугуївський район) споруди отримали представники ГО “Добрі дії” та співробітники місцевого водоканалу.
Будиночки укомплектовані ліжками, постільною білизною, ковдрами, обігрівачами, вентиляторами та освітленням.
Також військова адміністрація передавала модулі під розміщення будівельних бригад, що відновлюють Старий Салтів.
“Дякуємо всім, хто допомагає встановлювати тимчасові збірні будиночки в Старому Салтові. Для селища з такими руйнуваннями, як у нас, навіть ці маленькі хатинки – велика допомога”, – відзначили представники ГО “Добрі дії” на своїй сторінці в соціальних мережах.
Інший мешканець Старого Салтова, представник благодійної організації SlobodaUa, що організовувала заняття дітям, відзначає проблеми з інженерними мережами і відмічає, що без капітальних споруд у зруйнованих населених пунктах надскладно.
“Після деокупації нам віддали частину одного будинку, ми там займались, потім, коли дітей стало більше, ми створили з модульних будинків великий намет і поставили його. Але воду та світло ми “беремо” саме в капітальному будинку”, – зазначає Максим Явніков.
За його словами, у наметовому містечку встановили по одному біотуалету та рукомийнику.
“Усі фотографують будиночки. Там ніхто жити не буде. Жити в них неможливо. Там дуже спекотно. З комунікацій: води немає”, – відмітив Максим Явніков.
Проблеми з підключенням до інженерних мереж очевидні.
Окрім того, це серйозне фінансове навантаження на громади. За встановлення мобільних легкозбірних будинків для облаштування місць проживання мешканців Старосалтівської територіальної громади та внутрішньо переміщених осіб військова адміністрація заплатила ФОП Андрійчук Юрій Петрович майже сто тисяч гривень.
Ще одна угода була укладена з ФОП Козін Костянтин Костянтинович і стосувалася встановлення будинків для проведення навчально-виховних заходів. Підрядник мав отримати 96,6 тис. грн, але на даний момент інформація щодо оплати цього договору на порталі публічних коштів відсутня.
Як в інших громадах
Модульні будинки передали й одній з найбільш постраждалих громад Харківщини, Циркунівській.
Начальник Циркунівської сільської військової адміністрації Микола Сікаленко в коментарі ХАЦ підтвердив, що громада отримала 12 модульних будинків. Але жителі іх майже не використовують.
“Зараз пішли шляхом передачі за актом прийому-передачі двох будинків тим, хто цього потребує, бо коли будинки стоять у центрі громади, – це не влаштовує мешканців, бо до них далеко ходити і фактично вони не експлуатуються”, – відмітив голова громади.
Сікаленко підкреслює, що це виключно літні будиночки, бо опалювати їх не можна ніяким способом, окрім електроенергії. А її немає у тій частині селища, де будинки потрібні через серйозні руйнування. На даний час у громаді шість будинків стоять у центрі пусті, ще два передали мешканцям за актами, чотири перебувають у резерві.
Але у громаді, не приховує Сікаленко, дуже багато мешканців, які потребують поліпшення житлових умов, особливо в Руських Тишках, де росіяни розбили половину домогосподарств.
Деякі громади свідомо відмовляються від таких будинків, бо вони коштовні в обслуговуванні, а проблему з житлом не вирішують. Керівник Вільхуватської сільської військової адміністрації (Вільхуватська ОТГ – колишній Великобурлуцький район) Євген Шаповал говорить, що модульного житла у їхній громаді немає. Харківська ОВА пропонувала передати ці будинки, але потреби в них немає: у громаді майже відсутні внутрішньо переміщених осіб, а експлуатація та облаштування модульного житла дуже вартісна.
Начальник Вільхуватської військової адміністрації поділяє думку віце-прем’єр-міністра з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Ірини Верещук, яка говорить, що ефективніше для потреб розселення мешканців спрямовувати кошти на ремонт, відновлення капітальних будівель, гуртожитків.
“Мешканців громади, які потребують житла, одиниці. Це люди, яких вивезли з сіл, де була оголошена обов’язкова евакуація. Переважно з прикордонних сіл виїхало або в росію, або у Приколотне, або у Харків”, – відмітив Шаповал.
В Ізюмській міській військовій адміністрації також повідомили, що подібних модульних будиночків у них немає і наразі їх не планують зводити.
Думки про те, що модульні містечка для внутрішньо переміщених осіб в Україні виявилися неефективними, дотримується Ірина Верещук.
“Ми побачили, що модульні містечка не спрацювали. Я не вважаю, що це ефективна форма і що вона може у майбутньому бути. Вони затратні для місцевих бюджетів”, – заявила Верещук.
Як приклад вона навела модульне містечко у передмісті Харкова, яке у 2015-2016 роках було зведене за надані німецьким урядом гроші. Там мешкали сотні переселенців, але й через сім років, за словами урядовиці, люди живуть у жахливих умовах. Модульні будиночки неможливо зводити швидко й у великих масштабах.
“Форма модульних містечок, як на мене, не проявила себе і не зарекомендувала, хоча може бути предметом для дискусій. А от формат МКП (місця компактного поселення) – якщо це облаштовані гуртожитки, наприклад, – як на мене, це ефективна у майбутньому форма проживання людей”, – зауважила Верещук.
Станом на травень 2023 року, в Україні було створено 25 модульних містечок, де проживають 5 тисяч українців.
——————————-
Матеріал підготовлений в рамках проєкту: “Дорожня карта відновлення регіонів в Україні: пошук рішень на прикладі трьох областей”, що реалізується за підтримки Міжнародного Фонду “Відродження”
Павло Новик, Євген Лісічкін