“Чорні трансплантологи у Харкові” – новий фейк російської пропаганди

Російська пропаганда в черговий дістала старий фейк, який переробити на новий лад. Цього тижня російські ЗМІ поширюють інформацію нібито про переїзд “чорних трансплантологів з Луганської області в Дніпро та Харків”.

“Народна міліція Луганської Народної Республіки (ЛНР) має в своєму розпорядженні інформацію про те, що після звільнення Сєвєродонецька, Лисичанська і Рубіжного чорні хірурги, що базувалися там, займалися трансплантацією людських органів, перебралися в Харків і Дніпро”, – саме такий меседж поширюються у російських ЗМІ та соціальних мережах.

В соцмережах фейк про трансплатологію постять з різними варіаціями

Це вже не перший раз коли російська пропаганда регулярно повертається до фейків, яким вже багато років.

Так, хмельницький “Сайт Є” раніше писав, що разом з фейками про біологічні лабораторії в Україні російська пропаганда роками поширює фейки про нібито центри “чорної трансплантології”.

Вже у квітні 2022 року, російська пропаганда запускала фейк, що начебто українські військові «торгують органами загиблих і поранених українських солдатів».

Тоді російський пропагандист Соловйов поширив чергову брехню, що українські військові начебто вирізають органи у поранених солдатів, щоб продавати їх на Заході. Він посилався на ексдепутата від Партії регіонів Олексія Журавка, який у 2015 році втік до Росії, де з того часу і живе.

Фейк про продаж Україною органів полонених, вбитих та поранених під час війни – один з найстаріших. Пропаганда Росії не гидує навіть такими відверто карикатурними фейками, щоб дискредитувати Україну.

До речі, цей фейк поширювали ще в 2015 році, але тоді в ньому йшлося про українських бійців та мирних громадян, які загинули в зоні бойових дій на Донеччині та Луганщині. Тоді російські пропагандисти навіть змонтували відео, на якому буцімто колишній працівник СБУ розповідав про «організацію спеціальної медичної бригади, яка отримувала замовлення від країн Заходу на продаж органів загиблих у зоні бойових дій військовослужбовців та цивільного населення». Служба безпеки України таку «інформацію» заперечила, зазначивши, що деякі кадри із відео вже зустрічались в мережі раніше. А просування зараз таких вигадок у росії, схоже, стало черговим трендом, бо у квітні голова російської компартії Геннадій Зюганов уже говорив схожу брехню.

Але фейки про нібито центри “чорної трансплантації” в Україні продовжують поширювати.

Нагадаємо чому діяльність, так званих, “чорних трансплантологів” неможлива в принципі.

У 2020 році директор Національного інституту хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова Олександр Усенко розповідав, що для операції з трансплантації мають бути задіяні не одна-дві людини, а понад 150 професійних і досвідчених лікарів. Крім того, слід обладнати відповідне високотехнологічне забезпечення, умови зберігання і консервації органів.

“Безумовно, самі лікарі не зможуть розвінчати ці міфи. Цим мають займатися і уряд, і соціальна реклама, і церква”, – підкреслював Усенко.

Тоді це була реакція на фейки, які вже поширювалися.

Львівський хірург Гнат Герич для “Громадського” пояснював, що етап забору органів в трансплантації передбачає також підбір сумісності. Це надзвичайно складні історії, які потребують високоточного, дорогого обладнання. Цілої великої лабораторії, яка повинна дослідити завчасно, за кілька місяців, а інколи років, аналізи. Аби зрозуміти, чи це підходить для реципієнта. Для того, щоб забрати в людини орган, потрібно пройти величезну кількість рівнів. Для того, щоб констатувати смерть людини й підтвердити те, що в людини можна робити так звану посмертну трансплантацію, потрібно близько 10 медичних спеціалістів різних напрямків. Вони проводять огляд, фактично, всіх систем. Лише потім підтверджують, що людина — в клінічній смерті, смерті головного мозку. Тоді приймають рішення про те, що людина може бути підготовлена як донор/ка. Команда, яка виконує забір органу — це щонайменше 6-8 хірургів, в залежності від того, які органи потрібно забирати.

Тобто для того, щоб зробити трансплантацію потрібно завчасно знати й донора, й пацієнта, зробити купу аналізів, провести складні операції, виконати умови щодо перевозки органів й т.д. Зробити це у польових умовах неможливо в принципі. 

***

Ця публікація була підготовлена Харківським антикорупційним центром в рамках програми «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Європейського Союзу та МЗС Королівства Норвегії. Зміст публікації є винятковою відповідальністю Харківського антикорупційного центру i не відображає погляди Європейського Союзу, МЗС Королівства Норвегії чи Інституту висвітлення війни та миру.