Після суспільного резонансу Харківська міська рада скасувала тендер на розробку проєктної документації будівництва комплексу в Саржиному Яру.
Водночас історія з багатомільйонною забудовою під час війни ще далека від завершення.
ХАЦ розповідає, як громаді вдалося відстояти Саржин Яр, чому цей випадок є показовим для міста та що далі буде із проєктом та цією ділянкою в парку.
У середині липня архітекторка Ольга Клейтман, керівниця архітектурної студії SBM Studio, що у 2020 році виконала проєкт реконструкції Саржиного Яру, опублікувала допис щодо планів будівництва в цьому парку офісного центру.
Після широкого розголосу питання про фінансування будівництва зняли з порядку денного сесії Харківської міської ради. Тоді здавалося, що потенційну забудову вдалося зупинити.
Проте невдовзі КП “Харківзеленбуд” оголосило тендер на 7 518 934 грн на роботи з виготовлення проєктної документації щодо цього об’єкту, Харківський антикорупційний центр першим оприлюднив інформацію щодо цього тендеру, це викликало нову хвилю суспільного резонансу і обурення громади. Напередодні Кабмін також виділив на будівництво 543 795 862 грн із Фонду ліквідації наслідків збройної агресії.
ХАЦ лобіював скасування будівництва, детально розповідав про цей проєкт і ризики для міста від його потенційного втілення, матеріал підхопили чимало ЗМІ та великих пабліків.
11 серпня тендер на виготовлення проєктної документації багатофункціонального комплексу в Саржиному Яру виграло ПП “Паллада”, яка має стосунок до компанії “Авантаж” — попри те, що директор “Авантажу” Євгеній Іосілевич у коментарі ХАЦ спростовував дотичність до цього проєкту.
Після розголосу у ЗМІ в інтернеті з’явилося відео, де харківський міський голова Ігор Терехов, виступаючи на заході перед молоддю, погрожує кримінальною відповідальністю тим, хто перший оприлюднив інформацію щодо будівництва в Саржиному Яру.
“У нас за це немає кримінальної відповідальності, — наголошує Ольга Клейтман. — Якщо б це була Росія, то може бути [кримінальна відповідальність], він [Терехов — ХАЦ] трохи сплутав країну”.
13 серпня харків’яни зібралися на пікнік на захист Саржиного Яру. На захід прийшли, зокрема, власники малого бізнесу, представники харківської культурної спільноти тощо. Тоді ж раптово з’явилися представники ТЦК.
“Наш муніципалітет намагається використовувати репресивні методи, — вважає учасниця пікніку Ліна Плуженко. — Спочатку пан Терехов заявляв, що треба посадити тих, хто про це написали. Потім на місце події прийшли представники ТЦК — їм хтось дав такий наказ, це точно не було їхнім волевиявленням”.
На думку Ольги Клейтман, у такий спосіб міська влада намагалася залякати учасників пікніку, але подібні заходи навпаки стимулюють формування осередків активних громадян, здатних відстоювати власну позицію.
“Було смішно і огидно дивитися на випади нашої влади, вони свої страхи і комплекси проєктують на наші страхи і комплекси, — наголошує вона. — Мені дуже сподобалося, що під час війни громада не побоялась прийти на пікнік і висловити власну думку. Я вважаю, що ми не повинні залежати від гарної чи не дуже гарної влади. У кожному місцевому осередку повинні бути люди, яким не байдуже — вони можуть об’єднатися і сказати “ні” за позиціями, які для них важливі”.
Під час заходу Ліна Плуженко та інші учасники записали відеозвернення до Володимира Зеленського, Офісу президента та Харківської міськради з вимогою скасувати будівництво в Саржиному Яру. Прямої відповіді на нього, каже Плуженко, не отримали, хоча це звернення “особисто пересилали представникам Офісу президента”.
Наступного дня, 14 серпня, міська влада скасувала тендер “Харківзеленбуду”. Під час брифінгу Терехов заявив, що ідея будівництва “не знайшла відгуку у суспільства”.
Голова ХАЦ, депутат Харківської міськради Дмитро Булах згадує, що дізнався про рішення щодо скасування тендеру ще до пікніку. Напередодні він неодноразово комунікував із Тереховим та заступником голови департаменту житлово-комунального господарства Харківської міськради Олексієм Богачем, переконуючи їх у недоцільності такого будівництва в зеленій зоні.
“Я з Ігорем Тереховим [з цього приводу] двічі спілкувався, востаннє — коли вже було викладено тендер, — розповідає він. — [Тендерна] документація була просто дика, десятки зауважень до неї. Думаю, це все робилося похапцем. Я запропонував йому [Терехову — ХАЦ] подивитися документацію. У суботу [12 серпня], перед пікніком, він зі мною вийшов на зв’язок — сказав, що документація погана і тендеру не буде”.
Перемога, але не остаточна
Активісти позитивно відреагували на рішення муніципалітету про скасування тендеру, проте упевнені, що такої ситуації не мало бути взагалі.
“Факт того, що муніципалітет пішов на поступки, навіть звучить дивно, — наголошує Ліна Плуженко. — У цій ситуації ми бачимо дуже багато проблем із комунікацією, яких би не виникало, якби такі рішення приймалися за участі громадськості. Не можна будувати офісні центри в єдиній нормальній зеленій зоні Харкова і думати, що під час війни люди цього не помітять.
Я думаю, це прецедент для багатьох міст України, тому що ця ситуація облетіла всі міста. Ми показали, що маємо якийсь вплив і право на місто, і надалі цим треба користуватися більше, тому що зараз йде обговорення генерального плану Харкова, і муніципалітет має розуміти, що у громадськості є запит на комунікацію”.
Дмитро Булах припускає, що муніципалітет зробить висновки і стане більше дослухатися до громади.
Схожа за ступенем резонансу історія вже відбувалася в Харкові у 2016-2017 роках. Тоді міська влада планувала встановити на майдані Свободи 86-метрову колону (авторства тодішнього головного архітектора міста Сергія Чечельницького, його брата Павла Чечельницького, скульпторів Олександра Рідного та Ганни Іванової), яку харків’яни охрестили “одороблом”. Тоді ХАЦ разом з іншими громадськими організаціями оскаржив це рішення в суді: у 2017-му конкурс на проєкт пам’ятника визнали незаконним, а монумент не встановили.
Порівнюючи ці два випадки, Булах все ж бачить прогрес у взаємодії муніципалітету і громади.
“Складно розцінювати, наскільки це перемога, коли з нізвідки виникає якась дика історія — це те, чого не мало бути в принципі. Але з огляду на те, що ми зібралися і відстояли публічний простір, — для мене це ок, — наголошує голова ХАЦ.
Мені здається, рух у плані взаємодії міської влади та громади трохи йде. Тоді [в ситуації з “одороблом”] був односторонній вектор взаємодії від влади в народ, а зараз з’являється стрілка назад.
Сподіваюся, у майбутньому всі зроблять висновки і проєкти обговорюватимуться ще на рівні ідей — тобто конкурси ідей, презентації, міські обговорення”.
Відмовитися від будівництва не вийде
Попри те, що тендер на проєктну документацію забудови у Саржиному Яру скасували, міська влада не відмовилася від ідеї будівництва. Новою локацією обрали ділянку на вулиці Георгія Тарасенка, 88 біля станції метро “Метробудівників”. Орієнтовна площа земельної ділянки під будівництво — 0,42 га.
Ольга Клейтман вважає будівництво недоцільним і пропонує замість нового об’єкту використовувати в якості укриттів наявні будівлі.
“Вони [міська рада — ХАЦ] все одно хочуть витратити ці гроші на нове будівництво, що я вважаю великою безглуздістю, — підкреслює архітекторка. — Ми в принципі проти того, щоб зараз витрачати 600-700 млн або 1 млрд грн на нове будівництво. Зараз це не на часі, тому що ми ще не виграли цю війну”.
Натомість Дмитро Булах наголошує, що кошти, які Кабмін виділив на будівництво нового об’єкту в Харкові, використати на інші потреби майже нереально. Після пікніку в Саржиному Яру він ініціював зустріч міського голови з трьома архітекторами, аби обрати нове місце для будівництва.
“Проблема в тому, що в цій історії можна або відмовитися від грошей, або на них погодитися — це цільові, державні гроші, тобто ми погоджуємося і будуємо [новий об’єкт], або відмовляємося і нічого не будуємо”, — стверджує голова ХАЦ.
Тендер на нове будівництво розглядатимуть на сесії Харківської міськради після того, як муніципалітет виділить під нього землю. Ця процедура, як і будь-яке рішення, що стосується виділення землі, відбувається в два етапи. На сесії міськради вже ухвалили рішення про розроблення документації з землеустрою.
“На [наступній] сесії [міськради] вже буде відведена ділянка для цієї будівлі, — розповідає Булах. — А потім ще буде багато етапів, що стосуються розробки проєкту, затвердження”.
З тендерної документації до будівництва в Саржиному Яру не було очевидним, що об’єкт використовуватиметься в якості укриття (хоча в міськраді й наголошували на цьому). З огляду на це, активістів турбує, яке призначення врешті матиме нова будівля в районі метро “Метробудівників”.
“Все ще є питання щодо того, який саме опис будівлі буде виставлений на другий тендер, — каже Ліна Плуженко. — Тому що в першій тендерній документації були описані офісні простори, які більше підходять, щоб там знаходилася міська рада”.
Водночас у додатку до рішення сесії міськради “Про розроблення документації із землеустрою” новий об’єкт називається “захисною спорудою цивільного захисту (подвійного призначення із захисними властивостями сховища)”. Булах вважає, що цього разу об’єкт дійсно побудують з урахуванням безпекової складової:
“[Об’єкт збудують] як укриття та як локацію із захисними функціями, як великий хаб, паблік спейс, де можна проводити великі заходи. Велика його частина знаходитиметься під землею та буде з’єднана з метро”.
Зважаючи на те, що нова будівля перебуватиме у власності міста, після завершення війни, припускає голова ХАЦ, у ній розмістять офіси муніципальних підприємств.
Потрібно зафіксувати межі парків
Незакритим залишається питання щодо умовного нового будівництва на ділянці Саржиного Яру, який громаді вдалося врятувати.
За два роки до повномасштабної війни цю ділянку повернули із приватної власності до комунальної, проте формально вона досі не є часткою Саржиного Яру. Клейтман з активістами зібрали 1120 підписів і відправили лист до міської ради, щоб депутати на сесії розглянули приєднання цієї ділянки до території парку. Проте коли саме відбудеться голосування з цього питання, поки невідомо.
“Ця ділянка вже повернута у власність міста, але вона під забудову і окремо від Саржиного Яру, — підкреслює Клейтман. — Їй потрібно змінити цільове призначення на “рекреацію” і приєднати до Саржиного Яру, як було. Ми всі разом слідкуватимемо, хто і як голосуватиме [на сесії міськради] за повернення цільового призначення [цієї ділянки]”.
Голова ХАЦ вважає, що проблема з забудовою рекреаційних зон у Харкові є комплексною і стосується не лише Саржиного Яру, але й інших парків міста, у яких “немає зафіксованих меж”.
До того ж, різними парками опікуються різні комунальні підприємства (зокрема, “Об’єднання парків культури і відпочинку Харкова”, “Центральний парк” “Харківзеленбуд”), що призводить до відсутності спільного бачення розвитку рекреаційних зон.
“Кернес і його оточення багато років користувалися тим, що у рекреаційних зон — не лише у Саржиного Яру, а й у сада Шевченка, “Зеленого гаю”, “Юності” тощо — немає зафіксованих меж, — наголошує Булах.
У якийсь момент вони [депутати міськради] відкушують шматок і кажуть: “Це не парк, а просто ділянка поряд із деревами”. Так порубали “Зелений гай”, там десь третина території “пішла” свого часу.
[Приєднання ділянки до Саржиного Яру] не вирішить проблему повністю. У Саржиного Яру і у всіх парків мають бути географічні точки з координатами, які б окреслювали їхні межі. Відповідно, це стає рекреаційною зоною, що ускладнює виведення землі звідти. Землеміри мають встановити кордони парку та зафіксувати у [земельному] кадастрі, що це рекреаційна зона”.
Дмитро Кузубов