Апеляція залишила на свободі “директора” школи в Савинцях під час окупації. Його справу та справу “директора” стадіону у Куп’янську передали до суду

Дніпровський апеляційний суд 5 січня 2023 року залишив апеляційну скаргу прокуратури без задоволення та відмовився взяти під варту Володимира Моісеєнка, який за даними слідства добровільно в окупації погодився зайняти посаду директора Савинської загальноосвітньої школи №1. Про це стало відомо з реєстру судових рішень.

А вже 3 лютого 2023 року прокуратура повідомила, що передала обвинувальний акт щодо Моісеєнка до суду за фактом колабораційної діяльності (ч. 3 ст. 111-1 КК України). Про це стало відомо з релізу облпрокуратури.

Фото Моісеєнка – Харківська обласна прокуратура

Як вказують слідчі, у смт Савинці Моісеєнко за пропозицією окупантів у серпні 2022 року добровільно обійняв “посаду” так званого директора школи. Чоловік запровадив російський навчальний план та змушував працівників школи працювати за ним. 

Крім того, так званий “директор школи” надавав вказівки персоналу зафарбувати синьо-жовті кольори на стінах класів та знищити всі куточки з українською символікою у школі. 

У плані роботи “директора” було вивчення всіх законів та нормативних актів для переходу навчального процесу в правове поле росії.

Фото – Харківська обласна прокуратура

Як повідомляв Харківський антикорупційний центр на початку січня 2023 року, в судовій ухвалі вказано, що Моісеєнко працює інструктором-методистом КЗ «Міська комплексна ДЮСШ». В судовому засіданні суду першої інстанції, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, Моісеєнко щиро розкаївся у скоєному.

Суд тоді встановив, що злочин, у вчиненні якого підозрюється Моісеєнко (ч.3 ст.111-1 КК України), є нетяжким.

Суд також зазначив, що у даному кримінальному провадженні Моісеєнку повідомлено про підозру 15 грудня, а розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу відбувся 20 грудня, відтак підозрюваний мав достатньо часу і можливостей для переховування, натомість він виконав покладений на нього процесуальний обов`язок, з`явився за викликом у судове засідання в режимі відеоконференції.

Враховуючи це, суд відмовив прокуратурі у задоволенні клопотання про взяття Моісеєнка під варту.

Прокуратура з цим не погодилась і подала апеляцію щодо застосування до Моісеєнка запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яку відхилили. Апеляційний суд дійшов до висновку, що немає фактів та не доведено, що Моісеєнко впливав на свідків по справі або мав такі наміри, а також на думку суду, прокурор не довів, що є ризик ухилення Моісеєнком від виконання покладених на нього процесуальних обов`язків шляхом переховування від органів слідства та суду.

Крім справи Моісеєнка, прокуратура до суду передала обвинувальний акт щодо так званого директора стадіону “Спартак” у Куп’янську Анатолія Москаленка за фактом пособництва державі-агресору (ч. 1 ст. 111-2 КК України), який за версією слідства організовував спортивні заходи для окупантів.

Досудовим розслідуванням встановлено, що Москаленко з квітня почав активну співпрацю з окупантами. Для цього він модерував проведення масових спортивних та культурних заходів пропагандистського спрямування для нової «влади».

Фото – Харківська обласна прокуратура

Так, наприклад, у липні він організував турнір по футболу, присвячений Дню Військово-морського флоту РФ, на якому був присутній «глава» так званої «ВГА Харьковской области» Віталій Ганчев.

Окрім цього вдалось встановити, що в серпні під час окупації Куп’янського району, на стадіоні “Спартак” відбувся матч між командами Куп’янська та Ківшарівки.

20 грудня 2022 року правоохоронці затримали Москаленка. Як повідомляв ХАЦ, суд першої інстанції від 21 грудня відмовився взяти Москаленка під варту. Тоді суд вказував, що йому не надано доказів, яке саме рішення рф, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора своїми діями реалізовував та підтримував Москаленко. Окрім того слідчий суддя прийняв до уваги те, що населений пункт, в якому мешкає Москаленко, був звільнений у вересні 2022 р.. З вересня 2022 р. по сьогоднішній день у підозрюваного був час та можливість для виїзду з місця проживання, в тому числі і за кордон, але цією можливістю він не скористався, що свідчить про відсутність у Москаленка мети переховуватись від органу досудового розслідування та суду.

Але на початку січня, Дніпровський апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції і дозволив взяти під варту Москаленка.

Москаленко в судовому засіданні першої інстанції пояснив, що як до окупації, так і після працював директором стадіону «Спартак», оскільки мав контракт до 31 грудня 2022 року, а в його обов`язки входило належне утримання майна стадіону, що ним і виконувалося. Москаленко стверджує, що організацією заходів на стадіоні він не займався і лише один раз підготував поле до футбольного матчу.

І справу Моісеєнка, і справу Москаленка передали до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.

Нагадаємо, що 27 січня 2023 року вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області визнано винуватою депутатку Куп’янської міськради (на момент співпраці з росіянами) Світлану Пасічник у колабораційній діяльності, за ч. 3 ст. 111-1 КК України, та призначено покарання у виді арешту на строк три місяці з позбавленням права обіймати керівні посади у закладах освіти строком на десять років.

Як встановило слідство та суд першої інстанції, Пасічник впроваджувала російські стандарти освіти та стала під час окупації виконуючою обов`язки директора «Купянского регионального центра профессионального образования», який був створений на основі приміщень та матеріальних цінностей державного навчального закладу «Куп`янського регіонального центру професійної освіти».

___________________

«Ця публікація була підготовлена Харківським антикорупційним центром в рамках програми IWPR «Підтримка регіональних медіа України під час війни» за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ і справ Співдружності націй Великої Британії. Зміст цієї публікації є винятковою відповідальністю Харківського антикорупційного центру i не відображає погляди Уряду Великої Британії чи Інституту висвітлення війни та миру».