Чому ХАЦ – за прокуратуру

На тлі останніх подій ХАЦ має дві новини і одне важливе пояснення.

Хороша: Харківська обласна прокуратура забезпечила виконання рішення суду щодо «пряничного будинку» в центрі Харкова. Прокуратура боролась проти його незаконного захоплення декілька років, і от нарешті «пряничний будинок» на вулиці Максиміліанівській, 11  та земельна ділянка під ним із незаконної приватної власності повернулись у державну власність

Погана: через два місяці хороші новини з цієї царини можуть повністю зникнути. 

Чому так може статися? 3 грудня 2025 року Конституційний Суд України прийняв дуже важливе і не менш спірне рішення. Воно, як завжди, носить важку і довгу назву щодо конституційності деяких положень Закону України „Про прокуратуру“.  За складною назвою приховане рішення, наслідки якого можуть зачепити всю Україну, всю державну власність і всю систему протидії корупції. 

КСУ вирішив, що: 

• Повноваження прокуратури у зверненнях з позовами до суду надто широкі і не відповідають Конституції України;
• Звертатися з позовами на власні рішення повинні саме ті органи, які ці рішення прийняли;
• Тому повноваження прокуратури треба визнати неконституційними. 

Рішення КСУ набирає чинності 1 січня 2027-го, і за цей час Верховна Рада має право прийняти новий закон, щоб передбачити дуже конкретний і вузький перелік підстав для позовів прокуратури до суду. 

Тепер два основних моменти. По-перше, абсолютна більшість таких позовів прокуратури стосується незаконних рішень місцевих рад або державних органів, за якими з власності держави або місцевої громади зникають “пряничні будинки”, сотні гектарів землі або інша власність.

Ні місцеві ради, ні державні органи, які незаконно передали таке майно, ніколи не звертаються з позовами про її повернення. Ви можете собі уявити, що сьогодні міський голова підписав рішення про передачу землі, а завтра прокинувся і невідомо чому пішов в суд оскаржувати власне рішення? От судовий реєстр теж нічого не знає про подібні справи. 

Тому з позовами до суду про скасування незаконних рішень і повернення землі, розданої, наприклад, у заповідній зоні чи прибережній зоні, звертається тільки прокуратура. 

Отже, якщо до 1 січня 2027-го ВР прийме такий закон, то прокуратура зможе звертатися до суду. Якщо не прийме, то не буде жодних позовів про скасування незаконних рішень і повернення майна — ні від прокуратури, ні від кого. Всі справи, що зараз перебувають у судах, можуть бути закриті, бо у прокуратури зникне право звертатися до суду.

Ми не перебільшуємо масштаб можливої катастрофи. Його дуже точно описав відомий суддя КСУ Василь Лемак в окремій думці, протестуючи проти рішення більшості суддів. Ми дозволимо собі три цитати з окремої думки, бо це зразок позиції судді і громадянина України. 

Про найчастіші випадки, які зачепить рішення КСУ: «Фабула справи є такою. Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Товариства щодо повернення у власність територіальної громади значного масиву земельних ділянок водного фонду. Перед поданням позову прокурор звернувся до Козинської селищної ради, щоб надати можливість відреагувати на порушення інтересів територіальної громади, однак орган місцевого самоврядування повідомив прокуратуру про відсутність намірів на звернення до суду, більше того, в окремому листі цей орган пояснив про відсутність порушень інтересів територіальної громади у цих правовідносинах. 

За наслідками розгляду в трьох судових інстанціях позовні вимоги Київської обласної прокуратури були задоволені. Однак це не завадило КСУ дійти висновку, що головна проблема в тому, хто саме ініціював судовий розгляд цього питання, а не суть спору».

Тобто Козинська селищна рада незаконно відчужила землю на березі Дніпра і відповіла прокуратурі, що оскаржувати власне рішення не збирається. Рішення було настільки незаконним, що три судові інстанції встали на бік прокуратури і його скасували. КСУ вирішив, що це порушує права і селищної ради, і того, хто цю землю на березі Дніпра отримав. Тому права незаконного власника треба захистити, а прокуратуру права захищати громаду – позбавити. Той наслідок, що земля незаконно залишиться у приватній власності і на березі Дніпра виникнуть чергові величезні паркани – для КСУ не має жодного значення.

Друга цитата. Зверніть увагу, це дослівно пише суддя КСУ, виділено також суддею: «публічний інтерес (як у зазначеному випадку) може опинитися під загрозою залишитися без інституційного захисту загалом. Можна сформулювати іншими словами – захист публічного інтересу (дотримання закону) ставиться в залежність від наміру суб’єкта владних повноважень його захищати.

Підкреслю ще одне. Безглуздо очікувати від суб’єкта владних повноважень (наприклад, сільської ради), посадові особи якого, ймовірно, причетні до зловживань із певного питання, того, що він раптово стане вмотивованим до активних кроків щодо звернення до суду за захистом та поверненням відповідних об’єктів».

Третя: «Навіть в ідеальних умовах, якщо припустити, що сільська чи  селищна рада має намір твердо використовувати суди як інструмент захисту інтересів територіальної громади – реалії переконують: їхні можливості “юридичного протистояння” за допомогою аргументів є надто обмеженими порівняно з юридичним супроводом великого бізнесу чи олігархічних суб’єктів. У разі чесного змагання сторін навіть у бездоганному судовому процесі перевага останніх прямо напрошується. 

Тому постійний та ефективний захист публічних інтересів різного рівня є головним інтересом держави і роль прокуратури в цьому – визначальна. Підрив цього інтересу держави глибоко суперечить самій суті Конституції України».

Але, на жаль, рішення КСУ остаточне і виправити ситуацію можна тільки єдиним чином – прийняттям нового закону «Про прокуратуру» в дуже стислі терміни, до 31 грудня 2026 року.

У Верховній Раді зареєстрований відповідний законопроєкт №16026 від 04.09.2026р., поданий прем’єром. Умисно не вважаємо за потрібне аналізувати деталі законопроєкту з двох причин:

• на даний момент в Україні відсутній інший, ніж прокуратура, орган, який може звертатися до суду з позовами про скасування незаконних рішень органів державної влади, місцевого самоврядування та поверненням незаконно відчуженого майна; В 2020 році планувалося, що цю роль частково будуть виконувати префектури, створені замість обласних адміністрацій, з правом зупиняти і оскаржувати рішення органів місцевого самоврядування. Однак відповідний законопроєкт може бути прийнятий тільки разом із внесенням змін до Конституції, тому він остаточно знятий з розгляду у лютому 2026-го. Право Громадських організацій подавати відповідні позови дуже сильно обмежене необхідністю в кожному індивідуальному випадку доводити наявність “порушеного права” громадян оскаржуваним рішенням і судова практика в більшості випадків такого права не визнає. Право ГО і громадян можна і треба розширити відповідними змінами до законодавства, однак це питання зараз навіть не розглядається;
• тому зникнення такого права у прокуратури призведе до правового вакууму, незаконні рішення не буде оскаржувати жодний орган. Відсутність  відповідальності за незаконні рішення, призведе до величезного зростання кількості таких рішень.

Або, як це сформував Василь Лемак: «Навіть сторонньому спостерігачеві цілком зрозуміло, що такі тези як: а) орган влади самостійно має ініціювати судовий контроль за своїми рішеннями (навіть з ознаками корупції); б) більш прийнятною є ситуація, коли взагалі немає кому звернутися до суду за захистом інтересу держави, ніж це зробить прокуратура – завдають удару системі протидії корупції».

Очевидно, що прокуратура не ідеально виконує свою роль, і ХАЦ неодноразово писав про дивні рішення або бездіяльність прокуратури  у конкретних справах, зловживання цим правом також є. Однак між неідеальним органом і повною відсутністю такого органу лежить прірва правового вакууму, у якому з величезним прискоренням і з абсолютною безкарністю будуть зникати сотні об’єктів культурної спадщини, пам’ятки архітектури і десятки тисяч гектарів землі. Цілі розділи права можна виключати з кодексів. Наприклад, ніхто не буде заважати будь-якій селищній раді продати міській пляж або десятки гектарів лісу чи землі у заповідній зоні, знаючи, що оскаржувати ці рішення немає нікому.  

Це далеко не перша спроба вирішити «проблему» придбання заповідної або міської землі для бажаючих заробити на ній. На це спрямований вже діючий «закон Ігоря Мазепи», який передбачає: якщо з моменту незаконного привласнення землі минуло понад десять років, то держава або громада більше не зможуть її повернути у свою власність. Якщо ж суд ухвалить повернення землі до десяти років після відчуження — держава або громада мають компенсувати новому власнику ринкову вартість.

Ще більш радикально це вирішує проект нового Цивільного Кодексу авторства Руслана Стефанчука, який передбачає, що якщо цей незаконний власник встиг зареєструвати об’єкт в реєстрі, то він стає його абсолютно законним власником. І відібрати у нього цей об’єкт майже неможливо – хоч квартиру, хоч землю.

Тепер ці «проблеми» незаконних власників можуть бути вирішені з іншого боку – шляхом усунення єдиного органу, який може звертатися до них з позовом.

Наостанок про наслідки неприйняття нового законопроєкту на конкретному прикладі Харкова. ХАЦ вже півтора роки у суді, разом з прокуратурою, захищає пам’ятку архітектури Харкова – Гуртожиток “Гігант” — від незаконної забудови двоповерховим рестораном впритул до фасаду. Представником забудовника вже заявлено клопотання про закриття провадження у справі на підставі рішення КСУ. Якщо законопроєкт не буде прийнято, то це клопотання може бути задоволене, справа закрита, а ресторан — добудований. Саме так буде в тисячах інших справ по всій Україні. 

Тому саме для протидії корупції ми закликаємо ВР терміново прийняти законопроєкт №16026, а не створювати правовий вакуум та не давати дозвіл на незаконні рішення всім, хто не може дочекатися новорічної ночі і всіх можливостей, яка вона їм подарує.

Інші статті:

Справа про закупку Харківською міськрадою програмного забезпечення для БПЛА – у суді, підозрювана ексчиновниця – на волі “Зелений каркас” під питанням: міська рада віддала в оренду узбережжя річки Харків Штраф 170 000 гривень – вирок першій заступниці Вовчанського міського голови, яку підозрювали у державній зраді Справа про закупку Харківською міськрадою програмного забезпечення для БпЛА: обвинувачувана ексчиновниця не з’являється на судові засідання Штраф у 119 000 гривень та конфіскація майна — вирок “топменеджеру” Куп’янської окупаційної залізниці