Суд визнав винним мешканця селища Безлюдівка Валерія Давиденка у державній зраді (ч. 2 ст. 111) за злив даних про тренувальний центр ЗСУ на Зміївщині та призначив покарання у виді 15 років позбавлення волі, з конфіскацією всього майна.
Давиденко постійно контактував із колишнім жителем Харкова, помічником так званого “главы военно-гражданской администрации Харьковской области” Олександром Слісаренком.
Раніше ми повідомляли, що Слісаренко працював в міліції у Харкові, але не пізніше 2017 року виїхав до росії і у 2019-му отримав російський паспорт. Згодом Слісаренко виїхав до тимчасово окупованого Луганська і працював заступником начальника відділення із розкриття злочинів проти особи карного розшуку “Жовтневого РУ МВС лнр”.
В умовах повномасштабної війни Слісаренко зайнявся створенням агентурної мережі із мешканців Харківщини, листуючись у Telegram із облікового запису @Alexandr_pervuy. Давиденко та Слісаренко були давніми знайомим і після повномасштабного вторгнення рф в Україну постійно підтримували звʼязок телефоном та в інтернеті.
У середині лютого 2023-го Давиденко надіслав Слісаренку детальну інформацію про тренувальний центр ЗСУ, розташований на території санаторія “Ялинка” у Харківській області.
У суді Давиденко вину не визнав, але не заперечував факт спілкування із Слісаренком. Розповів, що вони познайомилися у 2014-му на релігійному ґрунті. Слісаренко тоді ще жив у Харкові, він хрестив йому доньку. Давиденко пояснив, що під час воєнного стану через матеріальну скруту почав підробляти таксистом і одного разу підвозив до міста Зміїв двох українських військових, які між собою розмовляли про тренувальний центр ЗСУ на базі санаторію “Ялинка” у Зміївському (на даний час Чугуївському) районі, а також про те, що там навчають американські інструктори. Через декілька днів на Telegram зателефонував Слісаренко і сказав, що “Росія йде, готуйтесь, вам буде важко”, на що обвинувачений нібито відповів, що росіянам також буде важко, бо ЗСУ також навчаються і переказав почуту розмову військових. Слісаренко попросив уточнити, де саме знаходиться цей санаторій, обвинувачений на карті застосунку Google Map знайшов санаторій, поставив позначки геолокації і відправив йому. Такі розмови відбувалися приблизно п’ять разів, Давиденко із Слісаренком обговорювали блокпости.
Давиденко та його адвокат просили кваліфікувати його дії за ч. 2 статті 114-2 ККУ, тобто як поширення інформації про розташування військовослужбовців. Але суд визнав ці доводи необґрунтованими.
Ось одна з переписок між Давиденком та Слісаренко.
Слісаренко: Их в плен нельзя брать. Отстреливать конечности и пусть падают пока не здохнут.
Давиденко: 100%
Слісаренко: Валера, привет. Можешь помочь, нужна объектива по Харькову, с разбивкой по районам — наличие воды, электричества, наличие гум помощи в должном количестве, продуктов в магазине, возможность выехать из города — зеленые коридоры, в каком направлении, наличие живой силы ВСУ и техники, огневых точек.
Давиденко: Привет, санаторий елочка, тр.центр 2000 чел. На счет зданий их там несколько, надо уточнить тренировочный центр до 2000 человек. И инструктора партнеры с запада. Но нужно проверять в каком здании… Там блокпост и в радиусе 300 метров вокруг метки, землянки, техника зарыта. Маякни прочитал или нет..
Суд визнав винним у співпраці з росіянами старосту села Просянка Кіндрашівської сільської ради Купʼянського району Сергія Демідова та призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права займати посади в органах влади строком на 10 років, без конфіскації майна.
Демідов в окупації добровільно погодився зайняти посаду “и. о. помощника начальника Кондрашевского территориального отдела ВГА Купянского района Харьковской области”.
Допитаний у судовому засіданні Демідов вину не визнав. Повідомив, що після того, як Просянка опинилася в окупації, до нього почали приходити місцеві жителі та повідомляти, що у них почалися проблеми, тому він почав вирішувати питання місцевих мешканців та допомагав їм. Наприкінці березня 2022 року до нього приїхали військові рф на машинах з літерою z і сказали йому повідомити людям, що оголошено комендантську годину в селі, яку не можна порушувати, та сказали зібрати зброю в селі. Через деякий час до нього знову приїхали військові рф та він їм повідомив, що в селі немає зброї. Після цього до нього приїхали ще раз військові та начебто почали бити. Наприкінці травня 2022 року голова Кіндрашівської ОТГ Сергій Коньшин у черговий раз зібрав усіх старост та сказав, що їм пропонують працювати в окупаційній адміністрації. Демідов каже, що відмовився тоді працювати на окупантів, розвернувся та поїхав. Через три дні після цього до нього приїхав Коньшин з військовими рф,і начебто його вдарили прикладом та почали погрожувати родині та дітям. Після цього його ще два рази вивозили за село, били, змушували працювати. Через погрози він сам поїхав до Коньшина. Той повідомив йому, що буде давати розпорядження, що робити. Він почав виконувати завдання окупаційної влади. До нього приїхали військові рф та привезли гуманітарну допомогу, він був в клубі, однак допомогу від окупаційних військ роздавали, якісь дівчата. Начебто Сергій Коньшин змусив Демідова збирати з пенсіонерів копії паспортів та заяви на видачу 10 тисяч рублів. Демідов каже, що він за сільською радою спалював газети, які привозили для місцевого населення окупанти. Він розумів, що допомагає окупантам, але робив це під примусом: відвідував наради при окупаційній владі, але нечасто, на роботу виходив не щодня.
У матеріалах справи Демідова також є документи, які підтверджують позицію слідства, зокрема лист про призначення обвинуваченого виконуючим обовʼязки старости села Просянка, підписаний “головою окупаційної адміністрації Харківської області”, трудовий договір про те, що Демідова прийнято на посаду “и. о. помощника начальника Кондрашевского териториального отдела ВГА Купянского района Харьковской области”, лист “и. о. начальника Кондрашевского территориального отдела”, яким Демідова визначено як особу, відповідальну за поширення у Просянці газети “Харьков Z”.
У судовому засіданні дружина Демідова підтвердила слова свого чоловіка, що його змусили співпрацювати.
Місцева жителька зазначила, що Демідов, на її думку, співпрацював з російськими військовими, оскільки бачила, як він відкривав окупантам школу та сам знімав український прапор зі школи.
Більшість свідків зазначали, що чули про те, що Демідов співпрацював під примусом та його били.
Суд визнав винною так звану начальницю відділу культури, молоді та спорту “Балаклейского территориального управления Изюмского района Харьковской области” в окупації Світлану Павлову та призначив покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років, з позбавленням права займати керівні посади на строк 10 років, без конфіскації майна.
Павлова погодилася очолити “отдел культуры, молодёжи и спорта Балаклейского территориального управления Изюмского района Харьковской области” в часи окупації.
Жінка організовувала та брала участь у проведенні культурно-масових заходів, а саме т. зв. обласного фестивалю “руське поле”, “день прапору російської федерації” та заходу, присвяченому дню заснування Балаклії. Крім цього, вона відвідувала засідання окупаційної адміністрації.
У судовому засіданні Павлова не визнала себе винною. Розповіла, що до неї приходили російські військові і забрали її на допит, а потім запропонували роботу. Вона обіцяла подумати. У липні 2022-го до неї приїхали четверо солдатів зі зброєю і цікавились, чому вона не приходить на співбесіду для працевлаштування, потім начебто її вдарили прикладом у живіт та погрожували її життю, щоб примусити працювати. Наступного дня вона зʼявилась до окупаційної адміністрації і їй запропонували очолити відділ культури, проте вона не погодилась, тоді її, начебто, влаштували там на посаду спеціаліста. Павлова каже, що після застосування фізичного насильства у серпні 2022 року, коли її вдарили у голову декілька разів, вона взяла участь у заходах “русское поле”, “день флага”, співала пісню.
До повномасштабного вторгнення Павлова вела дитячий колектив, організовувала свята у місті.
Свідки у справі кажуть, що теж отримували запрошення працювати в окупації, але відмовлялись, і ніхто їх не змушував та не бив за це.
Сім років позбавлення волі з конфіскацією майна отримав так званий “и. о. заведующего сектором ЖКХ Петропавловского территориального отдела ВГА Купянского района” в окупації Олег Ляшенко.
До повномасштабного вторгнення Ляшенко був головним державним інспектором відділу митного оформлення “Сортувальний” митного поста “Куп`янськ” Харківської митниці.
Ляшенко в окупації разом з іншими місцевими мешканцями фарбував зупинки громадського транспорту у кольори російського прапора.
Чоловік у суді не визнав вини і сказав, що його примусили працювати погрозами: косити траву та роздавати гуманітарку з росії.
#хац_контроль
Інші статті:
Три роки тюрми – заочний вирок біглому директору ліцею на Куп’янщині 
Ексдиректора Куп’янського водоканалу оштрафували за співпрацю з росіянами 
Суд оголосив вирок директорці школи в Ізюмі при окупантах, у якій видавали російські атестати 
3 роки умовно – вирок для робітника Заводу Малишева, який встиг попрацювати в окупаційній адміністрації Вовчанська 
14 років тюрми – вирок “начальнику міліції Балаклії” в окупації