В останні місяці українські суди почали розглядати справи та виносити вироки стосовно мешканців Луганської області, які пішли на співпрацю з державою-агресором.
В основному такі справи розглядають суди на території заходу України. Серед доказів фігурують фото та відео матеріали з обвинуваченими у соціальних мережах, пропагандистських державних медіа.
Саме ці докази й лягають в обгрунтування справи, яку зазвичай доводять до заочного вироку терміном у десять та більше років позбавлення волі.
Ось кілька прикладів.
Суд визнав винним у пособництві державі-агресору керівника сільгосппідприємства на Луганщині Миколу Романченко та призначив йому покарання у вигляді 12-ти років позбавлення волі.
Серед доказів фігурували публікації стосовно Романченко, який отримував нагороди від сепаратистів та дякував представникам держави-агресора за співпрацю.
Такі публікації і зараз доступні в мережі.
Ще один приклад – справа активіста Павла Шароградського.
За даними суду, Шароградський був громадським діячем і активістом, очолював ГО “Айдарська січ”.
Слідчі вказали, що обвинувачений визнавав себе громадянином СРСР. Після початку активних бойових дій він відновив роботу у Новоайдарі, на посаді начальника відділу внутрішньої політики Новоайдарської РДА, так званої лнр.
На даний момент, з показів свідка, його звільнили з цієї посади, він очолив стадіон, а потім почав працювати охоронцем у Пенсійному фонді, так званої лнр.
Інші свідки показали, що у обвинуваченого був автомобіль, також була можливість виїхати з окупованої території, але він цього не зробив.
Цікаво, що у квітні 2022 року в українських ЗМІ була інформація, що Шароградського знайшли мертвим, але ця інформація не отримала підтвердження.
Тож суд присудив йому сім років позбавлення волі.
Інший приклад. Суд визнав винним у колабораційній діяльності керівника комунального підприємства «Станічнік» Станично-Луганської селищної громади та призначив йому покарання у вигляді восьми років позбавлення волі.
В цьому випадку справа слухалась в Ужгороді.
За даними порталу “Судова влада”, мова йде про Андрія Гавриша.
Суд виніс йому вирок заочно, адже обвинувачений переховується на окупованих територіях.
За даними суду, обвинувачений, маючи проросійські погляди, зайняв посаду начальника Валуйського відділу життєзабезпечення населених пунктів Адміністрації Станично-Луганського району, так званої лнр.
У червні суд дозволив провести заочне розслідування, а тепер суд виніс вирок.
Серед доказів, які надали правоохоронці в суд, були й публікації у російських медіа та соціальних мережах про участь керівника КП в заходах окупаційної влади.
Також свідки впізнали Гавриша на світлинах з заходів, в яких він брав участь разом з представниками окупаційної влади.
В результаті суд його визнав винним у колабораційний діяльності та присудив покарання у вигляді восьми років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також заборонив займати керівні посади терміном на десять років.
Ще один суд відбувся у Тернополі. В цьому випадку заочно судили посіпаку держави-агресора, яка погодився очолити незаконний правоохоронний орган сепаратистів «митний пост «Мілове», Наталію Комарову.
Комарова активно роздавала коментарі пропагандистським медіа після отримання посади.
Свідки показали, що жінка могла виїхати з окупованої території, але залишилась та пропонувала колишнім співробітникам української таможні працювати на державу-агресора.
Жінку приговорили до 15-ти років позбавлення волі.
Також на 15 років заочно засудили мешканку Рубіжного Юлію Юсібову. За даними слідчих, жінка у травні 2022 року отримала посаду начальника відділу правової роботи Адміністрації міста Рубіжне, так званої “лнр”.
Одна зі свідків показала, що раніше обвинувачена працювала на різних посадах в Управлінні праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради, потім була у декретній відпустці.
Інший свідок – співробітник дснс, показав, що до липня 2022 року знаходився у Рубіжному, в тому числі був у кабінеті обвинуваченої, коли та вже працювала на державу-агресора та розповів, що зі слів жінки, “посада її влаштовує”.
В цілому, заочні суди над луганськими колаборантами проходять шаблонно, обвинувачені отримують довгі реальні терміни. При цьому покази частини свідків та зібрані докази іноді викликають питання, адже нерідко мова йде про інформацію почуту далеко не з перших вуст та про події, які свідки не бачили на власні очі.
Ця публікація була підготовлена ГО «Харківський антикорупційний центр» в рамках проекту «Підтримка журналістських розслідувань в Україні». Зміст публікації є винятковою відповідальністю ГО «Харківський антикорупційний центр» i не відображає погляди Європейського Союзу чи Інституту висвітлення війни та миру.