Сумнівна незалежність харківських судів, подробиці вирішення земельних справ, гості з міськради – все це у тексті вироку голові Харківського окружного адмінсуду Ольги Панченко, яку Вищий антикорупційний суд України засудив до п’яти років позбавлення волі.
Ця історія розпочалася з публікації “Харківського антикорупційного центру”, яка неодноразово згадується у вироку. Тож ми детально дослідили текст судового документу та вибрали з нього найцікавіші на нашу думку моменти.
Також варто відзначити, що справу з самого судового процесу активно відслідковувала засновниця проєкту «Судовий репортер», журналістка Ірина Салій. І частина допису – це цитати з її матеріалів.
Поїхали.
Історія прийняття одного рішення.
Ця історія стосується «кооперативної схеми» роздачі землі у Харкові, за якою «безкоштовно» для міського бюджету роздали 4 князівства Монако. Активно роздавали землю і в Лісопарку, де за цією схемою отримав ділянку під забудову і колишній мер Михайло Добкін.
Кейс Панченко-Заїчко стосувався ділянки площею 13 гектарів у серці Лісопарку, яка опинилась у власності кооперативу «Слайс», в засновниках якого в 2011-2012 роках була Світлана Аріх, дружина одного з найближчих до Геннадія Кернеса депутатів Харківської міськради, Ігоря Аріха. Долею кооперативу Геннадій Адольфович продовжував опікуватися і далі, про що яскраво написано в матеріалах справи. А Ігор Аріх зараз продовжує судитись з ХАЦ, захищаючи свою честь, гідність і ділову репутацію.
Але щоб забудувати ці 13 гектарів черговим котеджним містечком, треба було містобудівні умови та обмеження (МУО), які відмовився видавати Департамент містобудування та архітектури (ДМА) Харківської міськради, бо земля кооперативу була під арештом у кримінальному провадженні. Але не існує нічого неможливого для цілеспрямованих людей. Зацініть цю швидкість.
10 січня 2020 року ЖБК «СЛАЙС» звернувся до ДМА аби отримати містобудівні умови.
13.01.2020-го Департамент відмовив в їх наданні.
12 лютого 2020 року суд першої інстанції позов ЖБК «Слайс» задовольнив.
Апеляційну скаргу міськрада не подавала.
Вже у квітні 2020-го року кооператив подав до ДАБІ декларацію щодо початку будівництва. У вироку говориться про те, що де-факто земля була вже розподілена.
Задовольнила цей позов суддя Харківського окружного адмінсуду Олена Заічко. І ось тут потрібні перші цитати з вироку. В матеріалах справи зафіксовано, що вона стверджує, що взагалі не писала цього рішення. І не бачила. Нібито це рішення написала помічниця і надала на підпис судді в купі других документів. Але в суді в це не вірить ніхто. Це виходить з матеріалів прослуховування спілкування голови суду в своєму кабінеті.
Фото Судовий репортер
Ось цей діалог.
«Панченко: Под коттеджный поселок [н/р], а поскольку департамент [н/р] не знала и не ведала, подписала не глядя, а та ей подсунула в пачке.
О1: даже я смотрю, что я подписываю.
Панченко: Если бы пьяная, обкуреная, все остальное. Вы подписываете пачку дел не глядя, есть разница – управління пенсійного фонду и департамент містобудування, оно не режет глаз?
О1: Режет, мне вообще [н/р] режет глаз
Панченко: Вот, по этому такая ситуация, а написала это решение помощник, который позже написала заявление за власним бажанням».
Або в іншому місці: «Панченко: Решения подписала не глядя, в связи с чем увольняет помощника, подсунувшего ей такое. Если ты пьяная, обкуренная, бывает, ну, некогда, да… что-то подписывать, я вижу это ухвала про видкриття провадження или это решение по выделу 13 гектаров земли. Департамент можно было ответчиком срисовать».
Ну як би там не було, але рішення прийняте, у всіх все добре. Кооператив встановлює будівельний паркан.
І вирубує дерева в Лісопарку під забудову.
Так співпало, що відділ приватизації житлового фонду виконкому Харківської міськради 26 березня 2020 року видав неповнолітнім дітям судді свідоцтво про право власності на двокімнатну квартиру площею 102,5 кв. м у новобудові майже у Лісопарку.
Історія двох публікацій
І все б йшло так і далі, але 29 квітня 2020 року ХАЦ виклав своє розслідування – «Як оточення Кернеса вкрало у харків’ян Лісопарк. Типовий приклад». З фото, відео і судовими рішеннями. Можете ще повернутися до нього.
А 5 травня 2020-го якраз був текст власне про те, як так сталося, що неповнолітні діти судді, 2003-го та 2013-го року народження, не тільки зуміли встати на квартирний облік, встигли опинитись першими у квартирному обліку, але й приватизувати цю квартиру.
Публікації викликали резонанс. Але, здається, найбільший резонанс був у суді.
“Судовий репортер” цитує покази Панченко про цей момент так:
«Сама Заічко ніби дуже болісно реагувала на публікації в ЗМІ і перед колегами всіляко виправдовувалася, пояснюючи, що остаточне рішення по «Слайсу» вона не бачила та не читала, натомість її помічниця Демченко (Іванова) в змові з помічником судді Котеньова — Артемом, дружина якого тоді працювала в міській раді, підсунула їй текст рішення на підпис, а вона його не дивлячись підписала, за що в подальшому і була звільнена помічниця Демченко (Іванова).
Зі слів Панченко, Заічко неодноразово говорила, що планує скасувати це рішення. Колеги натомість приголомшено запитували: «…як? без заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами??? Заічко це зробить та скасує своє ж рішення?».
Але така заява з’явилась дуже швидко.
Історія однієї заяви
Заяву за нововиявленими обставинами за законом можуть подати тільки сторони справи. Але міськраду і кооператив все влаштовувало, і ніхто з них нічого не оскаржував. Тож заява з’явилась за підписом громадянина Буряка, який подавав позови в суд десятками.
Суддя Заічко за вимогами процесуального кодексу мала право відмовити у відкритті провадження, але чомусь прийняла її.
Ось як вони обговорювали це з головою:
«Заічко: Ситуация очень хреновая и никаких гарантий. Я, во-первых, не понимаю, кто этот дурачок [н/р]
Панченко: Вот этот знаменитый …-жалобщик [обсценна лексика, у подальшому – о/л].
П: Это этот товарищ который, я только не понимаю, либо он просто дурака валяет как желающий [н/р], я не понимаю, но он в свое время иски подавал к прокурорам, президентам, но говорю вот это … [о/л], он не очень вменяемый человек [н/р], если писал антикоррупционный центр по этому [н/р]».
Але найважливіше в тому, що громадянин Буряк, допитаний в судовому засіданні, стверджував, що жодної заяви він не підписував: «Потом узнал, что мою подпись поставили… Еще удивился, что меня «Слайс» выбрал, взял данные персональные, включил за меня, за меня расписался и закрутилось дело без моего участия…», — розповідав Буряк.
Чоловік почав отримувати повістки в судові засідання і ходив у Харківський адмінсуд сваритися, що він ні при чому і щоб повістки йому на слали, однак працівники суду продовжили це робити.
ВАКС у вироку погодився, що Буряк цю заяву не підписував: «Стороною захисту надано у матеріали кримінального провадження висновок експерта, відповідно до якого підпис чоловіка у заяві про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами виконаний іншою особою.
Однак заява є, Заічко постійно відкладає засідання, справа тягнеться і тепер це викликає величезний резонанс вже в Харківській міськраді.
Історія походів муніципалітету в суд
Для ХАЦ це не новина, але на це треба звернути увагу. У всіх судових процесах, в яких Харкову намагаються повернути землю, єдиний хто проти цього заперечує – Харківська міська рада. Так було, коли ХАЦ вперше подав п’ять позовів про повернення 28 га землі, розданій по кооперативній схемі. Так відбувається, коли аналогічні позови подає прокуратура.
Міськрада груддю захищає своє право безкоштовно роздавати землю наліво і направо, б’ється як лев, доходячи до касації, і не тільки в судових засіданнях. Бо обвинувачувана голова суду Панченко стверджує, що представники Харківської міськради один за одним пішли в її кабінет. Це її покази у судовому засіданні, викладені “Судовим репортером” і першим вона згадує нинішнього мера Харкова Ігоря Терехова:
«У середині червня 2020-го до Панченко як голови суду на прийом прийшов тодішній депутат міськради і права рука мера — … Ігор Терехов. Він був вкрай обурений та здивований, що рішення у справі ЖБК «Слайс» переглядається за заявою маловідомої фізособи, а Заічко нібито через адвоката і сторонніх осіб передає по цій справі йому якісь привіти, погрожує скасувати рішення за нововиявленими обставинами. Терехов пояснював, що судове рішення вже виконане і його скасування кине тінь на авторитет міської влади й мер Кернес дуже обурений такою поведінкою судді Заічко. Однак голова суду нібито відповідала, що не буде в це втручатися і радила юристам мерії знайомитися із матеріалами справи».
Виглядає, що Панченко спочатку дійсно намагалась від цього дистанціюватися. Ось її пряма мова в прослуховуванні:
«Панченко: «Вы сообразили на двоих? Я в вашей компании третьей быть не собираюсь. Поэтому пожалуйста договаривайтесь, как хотите друг с дружечком, через адвоката, через кого хотите».
Але походи представників міськради до суду продовжувались. Про це в подробицях розповів колишній адвокат обвинуваченої голови ХОАС Андрій Слюсар. Він отримав дозвіл на розголошення адвокатської таємниці. Особливо яскраво він розповів, як емоційно переймався цією справою і цим кооперативом тодішній міський голова Геннадій Кернес. Його допит також передає журналіст Судового репортеру та частина допиту викладена у вироку:
13 вересня 2020 року йому зателефонував колишній мер міста Харкова Геннадій Кернес, з яким він був знайомий 10-15 років, та висловив обурення з приводу дій судді ХОАС, яка затягувала розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами і не ухвалювала рішення впродовж 4 місяців, попри те, що законодавством встановлений місячний строк її розгляду.
«Був обурений, дуже емоційний… Каже, ти, будь ласка, розберися, що там відбувається. Буде дзвонити від мене людина. Сказав, добре, Геннадій Адольфович, я з’ясую, в чому питання»
За 2 хвилини Слюсарю зателефонував чоловік на ім`я Андрій та сказав, що цією суддею є суддя ХОАС Заічко, та попрохав свідка піти до суду з метою вжиття заходів щодо припинення затягування розгляду справи.
Свідок Слюсар поінформував, що давно знайомий з головою ХОАС Панченко, знав ще її батька, а тому 14 вересня 2020 року зателефонував їй та цього ж дня зустрівся з нею в її кабінеті з приводу зазначеної справи. Панченко повідомила свідку, що з цього ж питання до неї вже приходив заступник мера Ігор Терехов, інші особи, а також сама суддя Заічко. Панченко запропонувала покликати суддю Заічко та з`ясувати це питання, втім свідок відмовився з нею розмовляти, а тому Панченко запропонувала йому зачекати у суміжній кімнаті, проте Заічко того дня не було на місці, а тому розмову було перенесено на наступний день
Бесіду Слюсаря з Панченко зафіксував відеореєстратор, встановлений головою суду в своєму кабінеті. На записі видно, як Слюсар приставляє пальці до свого плеча. Відповідаючи на запитання захисника Панченко, він пояснив, що мав на увазі погони, тобто дав голові суду зрозуміти, що представники мерії у випадку, якщо питання не буде вирішено, звертатимуться до людей у погонах — до правоохоронних органів. “Я не погрожував, я по-хорошому прийшов і попередив». На уточнюючі запитання свідок категорично заявив, що нікому із суддів гроші ніколи не передавав.
На запитання прокурора, які повноваження він мав, щоб «розбиратися із суддями», Слюсар відповів, що із головою суду мав особисті стосунки. За його словами, він попередив Панченко про наслідки, які можуть виникнути у випадку, коли «беззаконня буде продовжуватися». Він підкреслив, що переймався, що скарги будуть саме на голову суду, а до Заічко йому нібито байдуже.
І за кілька днів історія підійшла до своєї кульмінації
Історія однієї неправомірної вигоди.
Історію про три тисячі доларів обвинувачення та захист розповідають абсолютно по різному. Але так і повинно бути. Версія обвинувачення і судді Заічко.
Заічко стверджує, що «наприкінці червня 2020 року її викликала голова суду Панченко та запропонувала їй неправомірну вигоду у розмірі 1 000 доларів США за залишення рішення суду без змін, зазначивши, що про це просять впливові люди, хто саме не повідомила. На її пропозицію Заічко відповіла відмовою, втім, Панченко сказала, що розмова з цього приводу не завершена».
Після зазначеної розмови Заічко зателефонувала своєму знайомому співробітнику правоохоронних органів, написала заяву про злочин в СБУ і уклала згоду на конфіденційне співробітництво з НАБУ.
15 вересня 2020 року у другій половині дня відбулася зустріч у кабінеті Панченко, під час якої вона повідомила, що є впливові люди, які вважають за необхідне, щоб Заічко залишила рішення в силі та не скасовувала його. Ці люди, зі слів Панченко, будуть надавати допомогу у всіх проблемних питаннях у майбутньому. Хоча Панченко не наполягала, проте рекомендувала прийняти таке рішення, а також повідомити її, яке рішення Заічко має намір ухвалювати.
За деякий час цього ж дня Панченко зателефонувала Заічко та запросила до себе в кабінет, де показала жест з трьох пальців та запитала: «Цього тобі вистачить?», на що Заічко ствердно кивнула головою. Зустрічі цього дня відбувалися вже під контролем правоохоронних органів.
21 вересня 2020 року за попередньою домовленістю з Панченко Заічко зайшла до неї в кабінет, де Панченко передала їй папку, у якій знаходився конверт з доларами США. Заічко запитала: «Це по Слайсу?», Панченко відповіла: «Так». Заічко сказала, що їй соромно і запитала, скільки вона винна Панченко, на що Панченко відповіла, що їй вже все віддали.
Після цього Заічко вимушена була розмовляти на інші теми, оскільки розуміла, що не має права залишити кабінет. Зокрема, була розмова з приводу того, чому 3 тис. доларів, а не 30 тис. доларів, щодо лікаря, відпустки тощо. Після цього до кабінету зайшли працівники Служби безпеки України та Національного антикорупційного бюро України.
Версія захисту викладена у показах Панченко, які наводить “Судовий репортер”.
Через понад 2 роки після тих подій і вже на стадії завершення слухання кримінальної справи Панченко представила суду власну версію того, що сталося.
Начебто суддя Заічко, по-перше, помстилася їй як голові суду за принципове ставлення до себе. По-друге, викриття мало стати для Заічко нагодою просування по кар’єрній драбині.
У 2016 році на розгляді в Панченко перебувала справа за позовом Східно-Українського банку «Грант» до Харківського міського управління юстиції. А третіми особами у цій справі були ТОВ «Фарт» та, мабуть, вся родина Оганесянів, у тому числі їх діти.
Зі слів Панченко, Заічко приходила до неї і просила залишити позов без задоволення, бо зацікавленим у цьому був батько її дочки Норік. Однак Панченко Заічко не послухала і ухвалила рішення не на користь Норіка.
З тих пір стосунки між головою суду і суддею Заічко нібито стали неприязні і навіть ворожі.
Ще один конфлікт стався тому, що Панченко почала протидіяти маніпуляціям із системою авторозподілу справ у суді.
Щоби матеріали попали до бажаного судді, позивачі зверталися з аналогічними заявами багато разів. А коли позов нарешті потрапляв до «потрібного» судді, всі інші позови відкликались. У суді цю схему називали «ромашкою». Більше того, за словами Панченко, Заічко ще й сама «гралася» зі зміною членів колегії (трійки) шляхом штучного перерозподілу колегії у справі.
Паралельно, наприкінці 2019 року, суддя Заічко просила керівництво суду про інше сприяння. Працюючи 10 років у Харкові, суддя тут житла не мала і доїжджала з Чугуєва. Заічко розповіла Панченко, що вирішила питання в Харківській міській раді щодо виділу їй службової квартири. Але необхідно було ще рішення зборів колективу суддів про надання згоди на виділ службового житла. Панченко скликала збори і судді Заічко одноголосно підтримали.
«Як з часом з’ясувалося, Заічко отримала рішення міської ради щодо виділення квартири її неповнолітнім дітям у власність, на що колектив згоди не надавав та і не міг надати», — йдеться у показаннях Панченко.
Сама Заічко нібито пов’язувала обидві події — закриття кримінальної справи і отримання квартири — із особистою допомогою голови суду Панченко. Тому давні образи вважались забуті і Заічко намагалась покращити стосунки з Панченко, «набивалась у подруги».
Цікаво, як Панченко розповіла про прихід Слюсара до неї. Адвокат казав, що міська рада в особі Кернеса лютувала і погрожувала негативними наслідками.
«Всех умножат на ноль — коронна фраза Кернеса», — пригадує Панченко. Мовляв, у суддівських колах добре знали, що мер може «зіпсувати життя» і старались проблем не наживати.
Наступного дня Панченко в кімнаті відпочинку обговорила ситуацію із Заічко.
«Я вказала їй, що якщо вона скасує рішення, то на мене можуть образитися, маючи на увазі Кернеса (…) А якщо вона прийме рішення відмовити Буряку, то, я припускаю, що нас із нею не дадуть в образу (у записі розмови: «не оставлять поза увагою»).
Після цієї зустрічі Заічко передзвонила та сказала, що готова винести рішення хоч завтра, але не хоче це робити просто так і просить щоб з нею «закрили питання». Панченко нібито дивувалась і відповідала, що не може їй нічого з цього приводу сказати, і їй здається це неправильно, м’яко кажучи, але Слюсарю інформацію передала.
Потім, за словами Панченко, їй зателефонувала Заічко і повідомила, що ще вчора з нею розрахувались за справу «Слайса». І ці люди нібито просили Заічко подякувати також і Панченко за її участь, передали для неї гроші, які вона хотіла віддати особисто. Але Панченко була зайнята в той час, коли вона приходила вдень, тому вона, Заічко, не хотіла заважати і залишила гроші в білому конверті у кімнаті відпочинку, поряд із кабінетом голови суду, в нижній шухляді столу. Панченко каже, що обурилася почутим і їй здалося, що суддя Заічко під час розмови була дуже п’яна, розмовляла якось дивно.
«Я розлютилася та сказала Заічко все, що я про неї думаю… Обізвала, як могла. Дуже негарними словами, що ти в нас і звєзда ютуба, і як можна образити жінку, так образила… Сказала, щоб вона завтра негайно прямо зранку прийшла та забрала кошти та щоб вона ніколи більше такого не робила. І якщо б не її купа дітей без батьків, вона б вже надавала покази в правоохоронних органах, як це вже було».
«Я одразу зайшла до кімнати відпочинку та відкрила нижній ящик, побачила білий конверт, витягла його з ящику та поклала до себе в сумку та лише після цього зайшла до себе в кабінет». Усі вихідні конверт із грошима нібито лежав у голови суду в сумці. Панченко наголошує, що купюр вона не торкалась.
В понеділок, готуючись до зустрічі і розуміючи, що Заічко з конвертом буде вертатися до свого кабінету через усе приміщення суду, Панченко знайшла якусь брошуру автореферата дисертації і поклала конверт туди.
Після того, як Заічко зайшла до мене в кабінет, я з метою пояснення причини вручення їй брошури, передаючи вказала «Як кандидат кандидату», на що Заічко впевнено дістала конверт з брошури та спитала, чи це «Слайс»? Я розуміючи, що кошти вона мені залишила саме за мою участь у вирішенні справи «Слайс», я відповіла, що так, це «Слайс». Після мого підтвердження, Заічко чомусь відкрила конверт та почала діставати купюри з нього та намагалась їх вручити мені.
Мені все це було дуже неприємно, і я намагалась як можна швидше закінчити цю зустріч та цю розмову, випровадити Заічко, і займатися справами.
Але Заічко почала скаржитись на серце, просила дати їй номер знайомого лікаря. В подальшому зайшли працівники правоохоронних органів та розпочали обшук.
ВАКС до версії захисту поставився критично, спростував ці доводи. Суд визнав Панченко «винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду судді строком на 3 (три) роки».
Вирок ще буде переглядатися в апеляційному порядку.
А тепер додатковий бонус.
Маленька історія одного судового рішення.
22 грудня 2022 року Дзержинський райсуд Харкова за позовом Харківського окружного адмінсуду (саме як юридичної особи) скасував свідоцтво про право власності на квартиру дітей судді Заічко.
Апеляційна скарга, думаємо, і в цій справі теж може бути. Тому нас ще чекає продовження цієї історії.
І пам’ятайте, що очищення судової системи, як всієї держави, не відбувається за помахом чарівної палички Гаррі Поттера. За вироком ВАКСу – роки роботи і величезні зусилля купи народу – від звичайних громадян, які роками підтримували судову реформу, купи громадських організацій, іноземних експертів, до суддів ВАКСу, які зуміли пройти дуже жорсткий конкурс. Підтримуйте їх всіх, це важливо.